Перед матчем-відповіддю із «Реалом» у ЛЧ Гвардіола, спілкуючись зі ЗМІ, видав таке: «Якщо гравці не вірять у перемогу, нехай сидять удома». А ще надав футболістам вихідний перед поєдинком. Мабуть, аби самому посидіти вдома. Подвійні стандарти? Заздалегідь вивішений білий прапор? Знову трешток на пресконфереції, котрий не має нічого спільного з реальністю? Можливо, все одразу. А ще – наслідок роботи тренером у 2026. Хочеш не хочеш, а змушений йти на компроміси із самим собою. Можливо, Пеп і хотів би бачити своїх футболістів на тренуваннях частіше – але не може, бо тим треба хоч іноді відпочивати. Можливо, Гвардіола і хотів би не спілкуватися із пресою напередодні надважливого поєдинку – однак не може, тож іде до ЗМІ та розважається, аби не було аж занадто нудно. Робота тренера останніми роками – про постійні поступки. І якщо на такі змушений іти навіть сам Пеп, то як ми можемо вимагати безкомпромісності від інших?
Читайте также: 57-й гол Холанда. Як виглядає топ-20 бомбардирів в історії Ліги чемпіонів?
Втім, поступки не допомогли команді Гвардіоли здолати «Реал» (1:2). Мадридці знову вибивають «Ман Сіті» з розіграшу турніру, а Вінісіус знову запалює у плейофі ЛЧ – класика, буденність, вже звикли. Нижче фіксуємо, чим запам’ятався матч команд у Манчестері.
1. На перших хвилинах не було впевненості, що у матч проходить у Манчестері. Спочатку далеко не найбільш шумні вболівальники Англії перекричали гімн ЛЧ: що? До такого ми не звикли. Пізніше «Ман Сіті» завдав 5 ударів по воротах за 15 стартових хвилин, причому майже всі – не у затяжних атаках. «Містяни» намагалися наступати швидко. Не катали подовгу, а накочувалися хвилями – як «Ліверпуль» Клоппа, а не «Ман Сіті» Пепа. На відрізку у Родрі 2 удари, за матч – аж 5, найбільше після Голанда. Бо іспанцю дали дозвіл у моменти, коли можна спробувати пробити, не шукати партнерів передачею. Нетипово для старого «Сіті». Цей генерує шанси менш старанно та в цілому створює менш класні – зате робить це частіше, у більшій кількості. Проти «Реала» на стартових хвилинах ледь не спрацювало.
2. «Реал» шукав передачами Вінісіуса. Причому аж якось занадто часто. Що не випад, то спроба віддати на хід бразильцю. План зрозумілий, особливо за 3:0 на користь команди після першого матчу. Просто, ну не знаю, занадто просто. А ще – ніби аж занадто впевнено у Віні. Футболіст не є бомбардиром. Часто проводить погані поєдинки. Ще декілька місяців тому із Хабі біля бровки був лише блідою тінню колишнього себе. Але Арбелоа аж настільки вірить у Віні. І ця віра стабільно окупається: саме черговий забіг бразильця та його удар у тій же атаці пізніше допомогли «Реалу» залишитися у більшості. Раптом комусь треба це почути: червона – чистісінька. Рух рукою у бік м’яч, коли стоїш на лінії, завжди карався карткою такого кольору. Одразу приклад: матч «Ліверпуля» та «Челсі» за 28.08.2021. Тоді червону за аналогічну дію отримав Джеймс.
3. Іронічно, що такої помилки у моменті припустився саме Сілва. Мабуть, футболіст із найбільшим досвідом такого роду протистоянь. Просто не зорієнтувався у ситуації. Бо ніколи у такій не опинявся. Португальцю вже 31, але вчорашнього вечора його змогли здивувати. Він був змушений робити те, що ніколи раніше не робив. Нормально ухвалити невдале рішення у такий момент, бо просто не вистачило досвіду. Зокрема за це ми й любимо футбол: тут завжди відбувається щось нове. Навіть найбільш досвідчені гравці іноді виглядають безпомічними через випадок. Цього разу це був Сілва. Якщо колись ще захищатиме власні ворота після удару на лінії, то більше такої помилки не припуститься. Але тут дебютував у новій ролі і припустився. Ще раз: у 31 рік. «Ман Сіті» не пощастило, що на лінії опинився саме Бернанду. Після 0:1 команда ще могла пручатися, але у меншості – лише пручатися, а не претендувати на результат.
4. Віні знову залучив до святкування голу кутовий прапорець. Подобається послідовність футболіста та його стресостійкість. Уявіть, як багато критики він прочитав про себе після того, як танцював біля прапорця у матчах із «Бенфікою». І що тепер? Знову це зробив. Так, більш стримано, але тим не менш. Щиро вважаю, що використовувати цей атрибут будь-якого футбольного матчу для святкувань є хорошою ідеєю: ніхто з топ-гравців цього не робить. Ну, не робив – тепер присвоює собі «фішку» Віні. Якщо раптом так станеться, що «Реал» виграє ЛЧ, а бразилець заб’є ще декілька голів та потанцює біля прапорця, то очікуємо останній на святкуванні командою вікторії. Як колись Алаба підіймав стілець, так і Віні підійме прапорець. Було б щонайменше унікально. Подобається, що завдяки вінгеру «Реала» заповнюється досі ледь не порожня ніша.
6. Ми пробачаємо «Реалу» забагато. «Ман Сіті» після того, як залишився у меншості, виграв матч за ударами 17:10. У Голанда на відрізку аж 7 спроб, у «Реала» лише 1 удар за останні 20 хвилин поєдинку. Якби так зіграли «Баварія» або «Барселона», обох нещадно критикували б. Насправді будь-кого з претендентів на перемогу у ЛЧ. Але «Реалу» так можна, бо він перемагає частіше за інших. Для когось це погана реалізація чисельної більшості та інертність, а для «Реала» – холоднокровність та прагматичність. Нечесно. Бодай тому, що у такому випадку після вильоту мадридців їх не буде за що похвалити. Не все впирається у результат. «Реал» мав право у більшості взагалі не переходити центр поля, але ж це не про гру у футбол. Особливо якщо Голанд усе одно все б’є та б’є. Це не був ані мастерклас контратакувального, ані мастерклас захисного футболу. «Реал» зробив достатньо, аби легко пройти далі, але недостатньо, аби переконати.
Читайте также: Форвард, яким цікавилася збірна України, отримав виклик від Шотландії
7. На 56 хвилині Гвардіола змінив Голанда – і матч закінчився. Далі у «містян» лише 1 удар з меж штрафного за 34 хвилини. І справа навіть не стільки у тому, що заміна не виправдала себе, скільки у факті її непотрібності. В Ерлінга йшла гра: він забив гол, а від дубля чи навіть хет-трика норвежця «Реал» врятували виключно його воротарі. Який сигнал дає такою заміною Пеп своїй команді? Що навіть він сам опустив руки. Що гра завершена. Що найкращий футболіст більше не потрібен: навіть від нього нема сенсу. Після цієї заміни «Ман Сіті» перестав вірити у свій порятунок. Нові гравці виходили на поле без вогника в очах; у тих, котрі стартували, більше не було надії на краще. На 56 хвилині Гвардіола не випустив Мармуша – а вивісив білий прапор. Для порівняння: Віні відіграв усі 90 хвилин. Хоча буквально тиждень тому Арбелоа казав, що бразилець грає забагато. Просто «Реалу» був потрібен на полі лідер. «Сіті» – теж, але Пеп уже опустив руки.
8. Матч не відчувався для «Реала» важким. Перед виходом на заміну Мбаппе посміхався. Незабаром вийшов на поле та пробив повз ворота – також посміхався. А рахунок на табло – 1:1, арена – ворожа. Зазвичай у такій ситуації футболісти відчувають якщо не тиск, то бодай відповідальність. Але не Мбаппе цього разу. Кіліан з’являвся на полі провести активне тренування, згадати, який вигляд має м’яч, порозважатися, зблизька роздивитися Доннаррумму тощо. Точно не битися та змагатися. І якщо навіть Мбаппе демонструє таке цілком природнє ставлення, то як у моменті почувається глядач? Останні хвилин 20 (30?) поєдинку перетворилися на нудне догравання. Атмосфера – ніяка. У повітрі більше приреченості, аніж кисню. Матч не вдався. Інтрига жила по-справжньому 15 хвилин, навіть ілюзія інтриги – лише 60, до заміни Голанда. Вивіска не виправдала себе, 30 хвилин обидві команди не грали у футбол.
9. Як узагалі оцінювати матч у виконанні Вінісіуса? З одного боку, у футболіста дубль, а ще – зароблене вилучення у складі суперника. З іншого: бразилець змарнував декілька топ-шансів за 1:0 та 1:1, а переможний та єдиний з гри поклав уже тоді, коли «Сіті» кинув грати. Завдяки Віні «Реал» створював моменти, але для того, аби Віні сам же їх не реалізував. Ставка на нього окупилася лише через помилку Сілви, першу подібну для португальця у кар’єрі. Коли весь план команди на матч зав’язаний на одному футболісті, то очікуєш від нього більшого. Жодного хейту Віні, просто ще одне нагадування про те, що краще дивитися футбол, аніж про нього читати. Статистика категорична та каже, що виступ Віні – топ. Вибагливий уболівальник вважає навпаки. Де правда? І там, і там. Просто для кожного своя. Віні точно герой моменту із вилученням Сілви. А далі кожен сам для себе вирішує, чи достатньо цього, аби вважатися героєм матчу.
10. Куртуа – величний. 6 років поспіль воротар пропускає у Лізі чемпіонів менше голів, аніж прогнозує xG-система. Мова вже не просто про велику вибірку – про епоху домінування над іншими воротарями у турнірі. До речі, головному турнірі світу. Тому, де по воротах Куртуа завдають удари не Будімір, Мурікі та Іглесіас, а Салах та Голанд. При цьому бельгієць стабільно рятував саме у плейофі, зокрема у фіналах. Зараз тільки завдяки його грі на лінії «Ман Сіті» не забив більше голу у першому таймі. А якби відзначився? А якби ще до вилучення? Куртуа роками виконує свою роботу на 10 з 10. Бонус: на відміну від багатьох інших топ-воротарів в історії футболу цей тримає рівень ще й в умовах постійних травм. Тібо часто отримує пошкодження та вибуває на 2-3 тижні. А потім повертається знову у формі. Це як узагалі? Так не повинно бути. Шалений рівень майстерності. Сильна нервова система. Один з найкращих воротарів XXI століття.
11. Віні залишає карикатуристів без роботи. Останні просто не можуть придумати щось таке, щоб гіперболізувати і без того гіперболізовані якості Віні. Деяких уболівальників футболу бразилець бісить, а всіх інших – просто смішить. Святкувати загальний рахунок протистояння 4:0 жестом з витиранням сліз? Як же по-дитячому! Вчора вінгер забив 3 голи (1 – з офсайду), але виконав щонайменше 5 різних святкувань. І виконав би ще більше, якби не відміна голу та фінальний свисток. Знову нагадування: робив це за шаленої переваги «Реала» у 2-матчевому протистоянні. Тобто високо градусу не було. Ба більше: фанати «Ман Сіті» не зробили чогось виняткового, аби так задіти Віні. Ні, той сам собі придумав, що його заділи. Сам собі придумав, що його голи на останніх хвилинах – аж настільки важливі. Коли він біг на Доннарумму, то останній зупинився та навіть відвертав корпус від цього скаженого, бо хто його знає, що той бразилець собі придумає?
Я щиро не знаю, чи готові були у France Football у 2024 давати Золотий м’яч Віні, але футбольні вболівальники до витівок бразильця на полі не готові й досі у 2026. Вінісіус – емоція, подія, явище. Футбол як шоу від його існування точно виграє. Інше – необов’язкові уточнення.
Читайте также: Валерій ІВАЩЕНКО: «В УПЛ спокійно можуть почуватися чотири команди»