Перед стартом сезону 25/26 тренер «Лідса» Деніель Фарке був ледь не головним фаворитом на перше звільнення в АПЛ. І справедливо, бо до цього вже двічі виводив до Прем’єр-Ліги «Норвіч» – і двічі його команда після підвищення вилітала. У перший же сезон та без шансів. Адже Фарке – занадто романтичний спеціаліст. Хоче ставити футбол як у Клоппа, але без футболістів як у Клоппа. Зазвичай це не працює. Зазвичай – а цього року дало вихлоп. За 7 турів до завершення сезону «Лідс» у 3 рядочках та 4 пунктах відриву від зони вильоту. І абсолютно точно грає у футбол краще за всіх своїх конкурентів: у таблиці xPTS має аж 44 бали, випереджає зокрема «Астон Віллу», а той же «Тоттенгем» – аж на 10 очок. Виявляється, достатньо просто вірити у свого тренера та ретельніше обирати новачків під потреби клубу та особисто наставника. Інколи для великого щастя достатньо навіть «поганого» та «відірваного від реальності» Фарке.
Читайте также: Один із ключових футболістів ПСЖ пропустить залишок сезону та ЧС-2026
Шкода, що Деніель лише 1 на весь світ, тому в АПЛ цього сезону вже відбулося 9 тренерських відставок. Нижче спробуємо розібратися, які з них були/є правильними рішеннями для їхніх команд, а про які вболівальникам англійських клубів хочеться якнайшвидше забути.
9. Нуну Санту («Ноттінгем Форест»)
Мабуть, на північному полюсі нашого рейтингу геть без інтриги. Минулого сезону «Ноттінгем» фінішував у зоні єврокубків та на останній тур виходив з математичними шансами кваліфікуватися взагалі до ЛЧ. Тепер ризикує вилетіти – от вам наслідок звільнення Санту. У того на момент відставки був лише 1 програний матч у сезоні АПЛ, тож ледь не єдина причина прощання з тренером – особиста неприязнь до наставника власника клубу. Абсолютно типова для футболу маленьких команд історія на рівні найкращого чемпіонату світу: володар клубу хотів мати улюбленого тренера замість ефективного. Відмовився від прагматика Санту заради романтика Постекоглу… аби потім звільнити й другого. Бо склад не під сміливий футбол. Всі це розуміли. Як і те, що секрет перемог команди минулого сезону полягав саме у роботі Санту. Тому останній і досі працює в АПЛ.
А «Форест» після його звільнення розірвав контракти ще з двома тренерами. І навіть цього може не вистачити, аби зберегти прописку. Із Санту навряд фінішували б у топ-7 знову, але свої 40 очок у таблиці зараз точно б мали. Звільнення Нуну вже коштувало нервів та років розвитку. А може бути ще гірше, якщо «Тоттенгем» згадає, як перемагати.
8. Енцо Мареска («Челсі»)
Непопулярна думка: на даний момент нема жодних причин критикувати Росеньйора за його роботу у Лондоні. Він очолив топ-команду по ходу сезону. Не отримав трансферів під себе. Опинився у настільки конкурентному середовищі вперше у кар’єрі. Одразу був змушений боротися у ЛЧ із «ПСЖ», декілька разів за короткий відтінок часу – із «Арсеналом», одним із найкращих у Європі. Нормально програвати, коли все так. Особливо якщо ти молодий тренер, а Палмер забув, як забивати голи. Але тут така справа… З Марескою, мабуть, було б краще. Влітку цей же «Челсі» виграв КЧС, знищивши у фіналі «ПСЖ» (3:0). Протягом сезону із Енцо на чолі відбирав бали у «Ліверпуля» та «Арсеналу». Громив «Барселону». Не Росеньйор поганий – просто Мареска витискав із цього складу всі 150% можливостей останнього. Справлявся із втратою Палмера. Майже не помітив відсутності Колвілла. Зробив так, аби ми півроку не казали, наскільки Санчес – поганий воротар для топ-команди.
Але Мареску звільнили після того, як той забажав більшого. Можна зрозуміти: був готовий зростати, а клуб не хотів зробити крок уперед. Тренер переріс команду – буває. Коли ти звільняєш наставника, а вже наступного дня того сватають у «Ман Сіті», то, мабуть, варіанту «клуб ухвалив правильне рішення» бути не може. «Челсі» втратив топ-спеціаліста заради того, аби… А заради чого взагалі?
7. Шон Дайч («Ноттінгем Форест»)
Шон не переконав у «Ноттінгемі», хоча до цього добре виконував свою роботу у «Бернлі» та «Евертоні». Але хіба напрацював на своє звільнення? Встиг провести в АПЛ 18 матчів, протягом яких його команда назбирала… 22 бали. У середньому по 1.22 за тур, темп з іншими тренерами загалом – лише по 0.77. З поточним Перейрою «Ноттінгем» набирає по 1 балу за матч, а єдину свою перемогу здобув проти кризового «Тоттенгему». Єдину ж свою перемогу проти топ-команди у сезоні «Форест» одержав саме на чолі із Дайчем, коли знищив «Ліверпуль» на «Енфілді» (3:0). Так нащо звільнили? Через розбалуваність. «Ноттінгем» із Шоном ішов на збереження прописки в АПЛ – добре у кризовий сезон, але недостатньо після видатного року. Тому новий тренер. Тому спроба отримати ще більше у моменті. І тому лише Перейра: серйозні спеціалісти очолювати «лісників» більше не погодяться. Звільнення Дайча – постріл собі ж у ногу. У випадку «Форест» – у єдину здорову.
Все ще не настільки безглуздо, як відставка Санту, але все ще дуже погано. Мабуть, футболістам «Фореста» морально важко: проти них у сезоні не тільки топ-суперники, але й власник клубу. Прагматичний та системний Дайч – хороший тренер для команди, у якої не все в порядку. Шкода, що у Ноттінгемі цього не зрозуміли.
6. Томас Франк («Тоттенгем»)
Майже на екваторі нашого топу! І – сюрприз навіть для мене – скоріше жертва, аніж винуватець проблем у Лондоні. Ми тижнями та місяцями казали, що Франк уже напрацював на звільнення… Але ж ось прийшов Тудор – і стало гірше. Команда із Томасом замало перемагала? Без нього кинула взагалі. Регулярно втрачала у матчах зі слабшими? Зате завжди давала бій сильним – а без Франка пропустила 5 у Мадриді. Над «Тоттенгемом» сміялися через той самий стаканчик «Арсеналу» у руках тренера? Тепер сміються над тим, у що грає команда та куди вона прямує за підсумками сезону. Томас – непоганий спеціаліст. Довів це у «Брентфорді». У «Тоттенгемі» не вразив, але тепер зрозуміло: аж дві третини сезону тримав цей прошитий наскрізь торпедами лінкор на плаву. Якби не Томас, «шпори» пішли б на дно ще раніше. На момент звільнення Франка «Тоттенгем» мав 5 очок переваги над зоною вильоту АПЛ. Тепер має лише 1.
Можливо, «шпорам» не варто було ризикувати та запрошувати Томаса у клуб узагалі. Але якщо вже довірився йому та не прибрав восени, то дай тому довести справу до кінця. Із Франком було б погано аж до травня – але точно без вильоту з АПЛ. Інколи варто погодитися на менше, аби не втратити геть усе.
5. Грем Поттер («Вест Гем»)
Десь тут уже можемо провести лінію: цього та наступних тренерів у тексті варто було звільняти. У Грема не пішло у «Вест Гемі»: лише 4 набраних бали у 6 перших турах. Апогей безхребетності команди – матч із «Вулвз» у Кубку ліги. «Вовки» були жахливі на старті сезону, але це не завадило їм організувати камбек у матчі навиліт: з 1:2 у 3:2 за декілька хвилин у кінцівці. Вже тоді стало зрозуміло: «Вест Гем» просто не може вигравати поєдинки. Навіть коли результат ніби вже зроблено. Коли перемога йде до рук. Коли треба просто дочекатися фінального свистка. А якщо вже так, то нащо команді тренер, з яким вона не здатна вигравати взагалі? Тому і звільнення. Логічне. Не після пари-трійки турів – а після короткого відрізку, на якому команда не переконала у жодному з матчів. Зрозуміле рішення, з яким не стали тягнути довго, аби не втратити сезон.
Читайте также: Дабл-дабл Геруна не врятував Осаку від поразки у матчі чемпіонату Японії
Єдине ще: маємо проміжні підсумки звільнення Грема. Просто зараз «Вест Гем» у зоні вильоту. З Санту на чолі виглядає краще та потроху оживає, але чи не запізно? Можливо, проблема була не лише у Поттері: інакше результати команди стабілізувалися б раніше. Звільняти англійця було варто – але це рішення не окупилося. Міркування «а якби залишили…» мають місце.
4. Вітор Перейра («Вулвергемптон»)
Перейра не є та ніколи не був видатним спеціалістом. Минулого сезону його «Форест» не вилетів тільки через талант Куньї та слабкість конкурентів: за очікуваними балами «Вулвз» були гіршими за всі команди, котрі залишилися в АПЛ за підсумками розіграшу. І так, Вітора підставили: продали бразильського топа, таланта та єдиного у клубі гейм-ченджера, а на заміну придбали нову пачку ноунеймів. З такої стартової позиції не врятуватися, не вижити, не провести сильний сезон та не зберегти роботу. Тож його відставка була лише питанням часу. І «вовки» обрали найкращий таймінг: на початку листопаду. Не занадто рано, аби переконатися, що тренер зробив усе можливе. Не занадто пізно, аби новий наставник мав шанси познайомитися з командою ще до Нового року та окреслити свої бажанки на зимове трансферне вікно. І «Вулвергемптон» вгадав: із Вітором набрав лише 2 бали у 10 турах, без нього – 15 у 21. Все ще погано, але прогрес ігнорувати неможливо.
Вітор високо у нашому топі, бо напрацював на звільнення, а його відставка справді допомогла «вовкам». Але поза топ-3, бо навіть так команда вилітає з АПЛ, бо налажала набагато раніше. Хвалимо «Вулвз» за правильну відставку – і нещадно критикуємо за те, що довели до того, що ця відставка була єдиним правильним рішенням у моменті.
3. Анге Постекоглу («Ноттінгем Форест»)
Призначити Постекоглу було найдурнішим рішенням сезону АПЛ – без варіантів. Це виглядало погано із самого початку. Цей союз був приреченим з першого дня. І через звільнення Санту, якого футболісти взагалі-то любили, і через відсутність наступності у виборі нового наставника. Замінити прагматика романтиком – погано. Особливо якщо обидва аж настільки радикальні у своїх ідеях, а склад – точно не під комбінаційний футбол та гру в атаку всі 90 хвилин. Анге навіть як слід не покритикуєш: у «Ноттінгемі» він просто був собою. Не погоджувався на менше, аніж хотів. Намагався навчити команду атакувати. Спалив конспекти свого попередника, аби використовувати лише власні. Ігнорував проблеми та працював не заради результату тут і зараз – а заради того, аби побудувати щось довгострокове. «Форест» повинен був знати, кого підписує. У підсумку ж звільнив Анге тому, що той робив те, що робив усе своє тренерське життя.
Але перебуваючи у зоні вильоту АПЛ ти не можеш собі дозволити планувати щось довгострокове. Результат потрібен ще на вчора. Грати у футбол необов’язково – лише набирай бали. А це не про Постекоглу. Тому звільнити Анге – хороше рішення. «Лише» топ-3 у топі, бо це виправлення головної помилки сезону – було б нечесно нагородити вищою позицією клуб лише за його реакцію на власну некомпетентність.
2. Рубен Аморім («Манчестер Юнайтед»)
У момент прощання із Рубеном це рішення виглядало поганим – а зараз його звільнення у моєму топ-2 найкращих у сезоні в Англії. Все через результати Карріка, на чолі із яким «Юнайтед» майже кинув програвати. Починаючи з 13 січня, моменту призначення Майкла головним у Манчестері, ніхто в АПЛ не набрав більше балів, аніж «МЮ» (23). Навіть «Арсенал» та «Ман Сіті» на відрізку були менш стабільні. І все це Каррік робить футболістами, котрі на момент його призначення були у турнірній таблиці поза топ-6 та нижче за «Ньюкасл» і «Брентфорд» – тепер у топ-3 та майже гарантовано у Лізі чемпіонів на наступний сезон. І все завдяки простим рішенням, котрі напрошувалися. Фернандеш біля чужих воріт гарантує моменти. Майну дає циркуляцію м’яча у центрі. Схема з четвіркою захисників краще відповідає комплектації складу. Каррік не геній, але, як виявилося, аби перемагати із «МЮ» бути ним і не треба.
Через він-стрики Карріка робота Аморіма у Манчестері тепер виглядає виконаною погано, а всі суперечливі рішення португальця – невдалими. Отже, добре, що звільнили. Рубен обмежував цей склад «дияволів» у реалізації його потенціалу. Якби пішов раніше, то, можливо, зараз команда і за титул боролася б…
1. Ігор Тудор («Тоттенгем»)
Зазвичай у топах не спойлерять переможців, але я не став дотримуватися цього «правила». Відмова від подальшої співпраці із Тудором – найкраще тренерське рішення сезону в Англії. Ігор став єдиним в історії наставником команди big six, котрий не переміг в АПЛ жодного разу. Встановив купу рекордів із префіксом «анти». Програв ледь не всі свої матчі. Можливо, поховав кар’єру воротаря Кінського. Шукав щось працююче щотижня, але робив усе гірше й гірше. Із ним поганий «Тоттенгем» Франка став здавати недосяжним ідеалом, а фанати лондонців останніми тижнями могли тільки мріяти, аби на базі команди замість хорватського спеціаліста з густою бородою знову з’явився неперебірливий у стаканчиках скандинав. З Томасом «шпори» не могли набирати бали стабільно, а з Ігорем просто не могли. Виглядали приреченими щотижня, а потім відбувся матч із «Ноттінгемом» (0:3) – і стало зрозуміло, що для цієї команди не існує такого дна, яке вона не змогла б пробити.
Звільнення Тудора, звісно, не рятує «Тоттенгем» від вильоту автоматично, навіть більше: Ігор не є головною причиною невдач «шпорів». Але це рішення залишає команді надію на порятунок та настільки хепі-енд, наскільки тільки може бути хепі останній для неї зараз. «Тоттенгем» більше не приречений – тому й найкраща відставка сезону.
Читайте также: Медіасервіс MEGOGO отримав статус офіційного мовника ЧС-2026