Колишній тренер та футболіст «Динамо» Йожеф Сабо розповів, як проходило його дитинство.
Читайте также: Топові перформанса Леня та Пустового. Реал переміг Андорру
– Як ваша мама виховувала таку величезну сім’ю самостійно, поки батько був у полоні?
– Було дуже важко. Вона бралася за будь-яку роботу, щоб заробити. Я був зовсім маленьким, подробиць не пам’ятаю. Основне в пам’яті відклалося вже з того моменту, коли повернувся батько. Коли брати подорослішали, вони пішли працювати на завод, стали приносити гроші, і стало трохи легше. А тата одразу прийняли на роботу, тому що в нього були золоті руки. У кого водилися гроші, всі хотіли замовити в нього гарну шафу або спальню. Жити стало простіше.
Читайте также: Ліон після 13 перемог поспіль не виграє вже в 9 матчах
– Ви ж теж потім пішли працювати на завод?
– Ні, на завод я не пішов. Поки тато був живий, я приходив до нього в майстерню допомагати. Навчався в школі й займався футболом. Біля заводу був невеликий стадіон «Червона зірка». На ньому ми з дитинства й грали. Я весь час грав проти дорослих, вони мене часто кривдили, але з часом з’явилася спортивна злість, я намагався нікому не поступатися.
Пізніше, коли батька вже не стало, мені було 15 років, і мене віддали працювати учнем на місцевий хлібокомбінат. У той час при підприємствах були свої команди. Я отримував якісь гроші й паралельно грав. Поруч із нашим полем розташовувався стадіон Спартак. Після війни в Ужгороді була дуже хороша команда з такою назвою. Я приходив на їхні ігри, подавав м’ячі, іноді возився з ними на полі.
Читайте также: ВІДЕО. У новому будинку Ямаля є деталь, яку неможливо не помітити