Якщо подивитися на французький клубний футбол у ХХІ ст., то ви не знайдете іншої такої команди, яка б настільки точно відповідала визначенню «команда-ліфт». «Мец» сновигає поверхами різних ліг вгору-вниз регулярно. Лише однораз за останні чверть сторіччя він затримався в одному дивізіоні (Ліга 2) на 4 роки, в інших випадках покидав свою лігу куди частіше, чи здіймаючись нагору, чи опускаючись навіть нижче Ліги 2. Принагідно зауважу, що у Франції команда є історичним рекордсменом за кількістю останніх місць у Лізі 1. От і поточний сезон у найсильнішому французькому дивізіоні ця команда закінчить, схоже, в зоні вильоту до Ліги 2. Що не так із темно-бордовими?
Читайте также: Лідер Харківських Соколів: «Хотілося б хоча б раз обіграти Дніпро»
Знаєте, відповім, що з ними все якраз так, як завше. За вартістю складу (в районі 60-мільйонної позначки) клуб із Лотарингії посідає останнє місце в Лізі 1, а після вильоту стане, ймовірно, найдорожчим у цьому контексті клубом Ліги 2. Відтак і ліфтовий стан – природнє явище. Ліга 1 – заскладна для «Меца», Ліга 2 – заслабка для нього. Може, спеціально для клубу з Лотарингії варто вимудрувати такий собі міжліговий простір, і там йому буде янайкомфортніше?
Власне, більшість статистичних показників темно-бордових свідчать про закономірність останньої позиції у лізі. Команда більше за всіх пропустила. За середніми оцінками гравців, на думку різних статистичних порталів, «Мец» стабільно тримається останнім. Власне, як і за кількістю великих гольових шансів (паралельно й кількість згаяних великих гольових шансів у мессинців найменша). Ну кількість пропущених голів і різниця забитих і пропущених – суцільне ганьбисько, так, як і належить затятому аутсайдерові.
Однак серед цифрових фортець статистики Ліги 1 є парадоксальні будівлі, сказав би, незвичної архітектури, де темно-бордові виглядають цілком пристойно. Скажімо, відсоток володіння м’ячем заледве не дотягує до 50%-вої позначки, й у таблиці володіння «Мец» тримається посеред. На тому самому 10-му місці підопічні Бенуа Тавено йдуть і в таблиці точності передач. Водночас за точністю лонгболів «Мец» – 2-й після ПСЖ, а за успішним дриблінгом – 3-й після ПСЖ і «Страсбурга»! Погодьтеся, тут наявна певна суперечність.
Власне, якщо перейти на індивідуальності, то в чільній 10-ці вправних майстрів лонгболів нинішньої Ліги 1 аж 3 представники безнадійного аутсайдера: оборонці Садібу Сане та Жан-Філіпп Гбамен (цей 186-сантиметровий гренадер може зіграти і на позиції опорника, з негативного боку знаний тим, що, перебуваючи в оренді, дебютував у складі московського ЦСКА в найбільшому заболотному дербі через пару днів після початку повномасштабної війни в Україні), а також півзахисник Готье Ен. Тобто бачення поля в хлопців – на рівні, а от суто оборонних вмінь бракує. Здавалося б, виняток із цього виснування – Сане, який входить до трійки найкращих гравців найсильнішого французького дивізіону за середньою кількістю перехоплень за матч. Та це нівелюється вкрай неохайними діями у відборі, адже Садібу належить до сумнівного й неширокого кола гравців дивізіону, які двічі вилучалися з поля поточного сезону.
Читайте также: У Нідерландах поділилися невтішною інформацією щодо майбутнього Зінченка
В царині дриблінгу (йдеться про середньоматчеву успішну кількість таких спроб) доволі високо в особистому заліку на рівні Ліги 1 розташовуються гравці «Меца» Коффі Куао (невисокий прудкий правий оборонець, що має за плечима досвід участі в Олімпіаді), Георгій Цитаїшвілі та Шейк Тідьяне Сабалі. Водночас зазначу, що в Георгія та в Шейка (сенегальський правий вінгер заввишки 168 см і завважки 56 кг, якщо вірити офіційним джерелам) відсоток успішних дриблінгів не дотягує до половини. А Куао, до слова, є одним із лідерів Ліги 1 за кількістю жовтих карток (заледве чи не десяток). Звідси виснуємо, що в дриблінг вони йдуть невиправдано часто.
А як щодо останнього бастіону захисту? Тут, наче, й так само простежується самосуперека, однак вона за уважного погляду лише засвідчує брак майстерності в оборонців, або, якщо хочете, командної майстерності в організації захисту. Приміром, данець Джонатан Фішер є 3-м воротарем Ліги 1 за середньою кількістю сейвів за матч і водночас веде перед у малопочесному списку голкіперів, які пересічно пропускали найбільше за гру.
Власне, переглядаючи матчі «Меца» цього сезону, пересвідчився: цілісної картини немає. То, пропустивши в чисельній більшості, безнадійно битимуться о захисний мур, вибудований «Брестом» (Брестська фортеця – герой!), награвши до того ж на 1,52 xG – мало не вдвічі більше, ніж суперник. То мессинці двічі поспіль відіграють сумні 0:0 із командами різної снаги (амбітним «Ренном» і товаришем по нещастю перебувати в підвалі турнірки «Нантом», який більше тайму грав у меншості). То видадуть феєричну гру проти «Тулузи». Багатогольова перестрілка, в ході якої сумарно було забито 7 голів, завершилася на користь окситанців, однак, приміром, за xG носії лотаринзького хреста на емблемі хай на волосину, але перевершили своїх суперників. А першість «Меца» за цим показником, якщо й траплялася цього сезону, то вкрай рідко – здебільш, коли опоненти надовго залишалися в меншості. То без питань програють грандам ліги – ПСЖ і «Лансу» (з великим, але не нищівним рахунком), то не без шансів відвідають «Велодром» у Марселі. Спершу – класична мессинська недбалість в обороні, коли після кутового біля чужих воріт захисні гравці не встигли повернутися назад. Надалі – шанс Готьє Ена, який він змарнував, поціливши в штангу. Опісля, вже по перерві – знову недбалість під час кутового біля чужих воріт, і, як наслідок, 2-й гол марсельців у контратаці (проти пасів урозріз протиотрути лотаринзька команда не знаходить упродовж усього сезону). Невдача в 1-му таймі нічому не навчила темно-бордових, і тут, природньо, виникають питання до тренера. Що він робить у перерві? Гол у ворота господарів чемпіона світу U-20 у складі збірної України Георгія Цитаїшвілі – плід суто індивідуальних зусиль (прохід лівим флангом, обіграш суперників, прицільний удар лівою у ближній кут). Такий гол інколи звуть баскетбольним. Далі – наполегливий пошук темно-бордовими своїх шансів за мінімального відставання в рахунку, але водночас і надання можливостей суперникам. Зрештою, в цьому взаємному обміні уколами кращими виявилися марсельці й забили 3-й гол.
Що ж, зазвичай, коли справи йдуть так, як вони йдуть у «Меца», кажуть про кризу управління. Проте в тому-то й річ, що кризи як такої немає, це фанати щось там теревенять про кризу, а для президента клубу Бернара Серена цей стан – природна річ. Так, він змінив тренера в січні (прийшов Бенуа Тавено), багато казав про потребу в тому, щоб команда відчула «друге дихання» з новим наставником, однак… Окремі протуберанці в грі зумовлені здебільшого індивідуальними рисами гравців (Цитаїшвілі – тому яскравий приклад), а от тренерська робота як така не простежується. Схема 4–1–4–1 себе не виправдовує: опорна зона зчаста просідає. Взаємини з фанатами псуються: угруповання Horda Frenetik’97 навіть оголошує страйки, однак Серен збиває напругу (ну, принаймні, йому так здається) м’якою риторикою: мовляв, зміна керівництва не передбачається, але за нагоди можу передати управління клубом ефективнішому менеджеру. Водночас президент визнав провал літньої трансферної кампанії. Паралельно в кооперації із деякими іншими колегами він закликає до реформи управління професійним футболом. Фанати своєю чергою кепкують: якщо Серен за реформу, знач, вона не життєздатна. Іронія ситуації з ефективним менеджментом полягає в тому, що колишній багаторічний президент клубу Карло Молінарі (керував від 1967-го до кінця нульових) свого часу й передав управління Серену. Та за Молінарі, надто в 1980-ті лотаринзька команда завойовувала кубки на національному рівні, посідала доволі високі місця в чемпіонаті, вельми гідно грала в єврокубках (вибивала з них зокрема «Барселону»), а от із Сереном стала справжнім ліфтом. Не на ту людину зробив ставку досвідчений екскерівник. І краю підвішеному стану, коли над «Мецом» у більш високому дивізіоні щоразу зависає дамоклів меч падіння вниз, не видко. Й уже сама команда стає заледве чи не синонімом того меча, нависаючи над гравцями, пов’язаними з клубом путами контракту. Без різких (і водночас ефективних) трансферних рухів ситуація не зміниться. А на гравців із непоганими задатками, про яких ішлося вище, чекає роздоріжжя. Серед інших і на Георгія Цитаїшвілі.
Читайте также: Реформа Єврокубка й перемовини з НБА. Відбулося засідання клубів Євроліги
Олексій РИЖКОВ