Депай не реалізувався на 100% у Європі, бо ухвалював невдалі кар’єрні рішення щодо зміни команд. Грізманн так і не виграв Ла Лігу, бо не туди та не тоді. Дуже часто місце футболіста в історії визначає не його вміння грати у футбол – а його вміння обрати правильну команду для продовження кар’єри. Саме для таких випадків потрібні топові агенти. Так от, причетні до трансферів Лангле – бісові генії. Футболіст схильний привозити та помилятися. Не став лідером захисту «Тоттенгема». Не закріпився в «Астон Віллі». 4 роки провів у «Барселоні», але ви не знайдете жодного фаната каталонців, який би з теплотою згадував часи виступів француза за клуб. Зараз не вражає у Мадриді та привозить у ЛЧ. Однак в історії залишиться як захисник, котрий усю кар’єру грав на топ-рівні. Претендував на трофеї. Викликався до збірної. Можливо, як той, хто виграє ЛЧ у 2026 році. А все чому? Бо агентство відпрацьовує до останньої копійки. Кар’єра Клемана вдається, бо він довірився правильним людям. Футбол – це далеко не тільки про талант. Вже давно ні.
Читайте также: Сімеоне назвав єдиний спосіб, яким можна перемогти Барселону
До речі, агентство, з яким співпрацює Лангле, також «веде» Забарного – якщо раптом в Іллі не складеться у Парижі, то за нього не страшно. Та й складається поки не те щоб погано: його «ПСЖ» уже у півфіналі ЛЧ. А «Барселона» – ні. У тексті нижче розбираємося, як так вийшло, що каталонці цього сезону виграють лише один-єдиний кубок Ла Ліги.
1. «Атлетіко» не запаркував автобус. Не з перших хвилин. Протягом стартових 45 каталонці регулярно ловили суперника забіганнями за спину центральним захисникам. Ці моменти не створювалися б, якби не було куди бігти та «матрацники» захищалися у низькому блоці. Приємно бачити, що нарешті команда та особисто Сімеоне додали у сміливості. Нарешті «Атлетіко» зіграв проти «Барселони» як андердог, а не маленька команда. Звучить схоже, але різниця є. Втім, чи окупився стартовий план «матрацників» не притискатися до власних воріт? Ні. У «Барселони» майже двійка xG за тайм, у Муссо – роботи на 2.58 xGOT. Лангле не помилився б, якби вибивав м’яч, а не розігрував. Захисники б не губили Торреса раз за разом, якби той завжди був перед ними, а не на одній лінії з ними. Чудово, що «матрацники» тепер готові грати сміливо – але з цим набором захисників, маубть, усе ж не варто.
2. Муссо може допомогти Аргентині на ЧС. У Мартінеса абсолютно прохідний сезон. А от Хуан після травми Облака настільки переконливий, що постає питання: а чи справді «Атлетіко» так уже та «хмарка» і потрібна? 2 матчі поспіль проти «Барселони» є найкращим футболістом на полі. У грі, де всі захисники «Атлетіко» зіграли так собі, а Лангле – взагалі проти свого кіпера, воротар здійснив декілька елітних сейвів. Якби не Муссо, «Барселона» могла забивати 5 ще у першому таймі. Якби не він, фанати каталонців зараз зізнавалися б у любові Феррану. У першому таймі відбивав, у другому ідеально зіграв на виходах. Це чемпіонський матч від Муссо. Черговий. Хуан буде у півфіналі ЛЧ, як варіант – навіть у фіналі. Мартінес – більш досвідчений на рівні збірних, але якщо інший воротар зараз на піку своєї форми, то чому б не ризикнути? Можна спробувати обох у групі. Можна створити конкуренцію. Муссо заслужив. Уже зараз, до півфіналів.
3. Багаті на події тайми – на користь «Барселони». Каталонці на елітному рівні наводять метушню на полі. Станом на 12 хвилину матчу ми вже мали декілька змарнованих командою шансів, забитий гол, бодай одну швидку атаку «Атлетіко», чимало епізодів боротьби на полі… Сімеоне перед грою казав про якийсь план, але той точно не спрацював: не в інтересах «матрацників» було грати аж настільки розвеселий тайм. Але команда зіграла. Її змусили. «Барселона» створила перший момент уже за 30 секунд після старту поєдинку. Нам здавалося, що 2:0 – достатня перевага, аби «Атлетіко» почувався комфортно у матчі-відповіді. Але ні, не почувався. У якийсь момент відверто перемкнувся на режим виживання, де головне – не пропустити ще, розігнати бодай одну небезпечну атаку, дотягнути до перерви тощо. «Барселона» повернулася у гру. «Барселона» перевернула гру. «Атлетіко» не впорався із задачею втримати перевагу та ініціативу.
4. «Барселона» повинна була пропустити. Для команди це нормально. Вона закладається на пропущені через високу лінію захисту. Цього сезону «Атлетіко» забив «Барселоні» у 5 з 6 зустрічей. Навіть кризовий «Реал» стабільно відзначається у воротах каталонців більше одного разу. Коли граєш настільки ризиковано, то будеш пропускати регулярно. Особливо від кваліфікованих суперників. Особливо коли змушений атакувати ще більшими, аніж зазвичай, силами після невдачі у першому матчі. Тож «Барселона» пропустила, і це є природнім. Прикро те, коли саме вона отримала у свої ворота цей м’яч. За рахунку 2:0, коли були близька до третього забитого. Тоді, коли «Атлетіко» більше пікся про те, аби не пропустити ще, аніж аби відзначитися. «Барселона» пропустила «обов’язковий» гол не у той час. Не пощастило.
Як і не пощастило з розбитим носом Ферміна: момент відбувся одразу після того, як каталонці повели 2:0 та створили ще один топ-шанс. «Атлетіко» просто не встигав. «Матрацників» возили. «Барселона» контролювала темп. І тут – пауза на декілька хвилин, яка дозволила мадридцям дещо прийти до тями. І знову ж таки: це не через грубощі «матрацників». Легко говорити після матчу, але, можливо, не варто було намагатися поставити Ферміна на ноги. Іспанець, звісно, дуже корисний – але втрата темпу та ініціативи того не вартували. Окрім того, не дуже розумію оці геройства із грою із перемотаною головою, обличчям у пластирах тощо. Ефектно – але ж футболіст явно не може викладатися на 100%, а лікарі втрачають можливість вже зараз зайнятися роботою над здоров’ям такого цінного для клубу активу. Фермін залишився на полі та не вразив, а «Барселона» через витрачений час на приведення того до тями втратила шанс на те, аби повести 3:0. Кому від цього краще?
5. Лукман виглядає дуже органічно в «Атлетіко». Коли переходив, були питання, головне: чому сюди? Нігерієць любить та вміє грати із м’ячем, але у Мадриді важливіше радше грати проти круглого. Хоче комбінувати та обігрувати, але «матрацники» більше про культ праці, аніж про естетику. Та й у клубі є Альварес, який повністю покриває квоту на творчість на полі. Ну, так здавалося. Натомість Лукман дає «Атлетіко» ніби рівно те, чого не вистачало команді. Тій важко виходити з-під тиску? Адемола заробить на собі фоли та виконає важкий пас. Тій потрібен футболіст, здатний обіграти 1 в 1, коли від цього залежить темп атаки? Лукман тут як тут. Тобі потрібен той, хто стартуватиме не з позиції форварда, але буде не менш націлений на чужі ворота? Нігерієць стане у нагоді. Ще й не вередує, що його стабільно раніше за всіх з гравців атаки змінюють. Сімеоне знайшов футболіста, котрий вже зараз є одним з лідерів «Атлетіко». Раптом що – «матрацники» від’їзд Альвареса зможуть пережити.
6. Ферран – унікальний футболіст. От інколи дивишся на одну його дію та думаєш, що Торрес – геній. А після іншої запитуєш у себе, що він узагалі робить у «Барселоні». Цього разу віддав ідеальний пас під перший гол Ямаля, а пізніше «вгадав» із таймінгом ривку у моменті з другим, вже власним забитим, та якісно пробив по воротах. Слабкі гравці так не вміють. Решфорд не слабкий, але так би не зміг. А Ферран може та робить. Зроблю необережне припущення: Торрес, якщо йому довірятимуть, стане одним з найкращих футболістів у світі роки за 3-4. У нього точно є талант. Він уже попрацював із Пепом та Хаві – а зараз працює із Фліком. Тож футбол він уже розуміє та розумітиме лише краще. Грав на декількох позиціях. У багатьох ролях. Якби не проблеми у реалізації простих моментів, Ферран уже був би одним з лідерів «Барселони». Стає кращим із роками, тож одного дня навчиться уникати дурних помилок. А талант та креативне мислення нікуди не подінуться. Можливо, на місце Левандовські можна купляти не світову зірку – а конкурента для Феррана.
Читайте также: Капітан Атлетіко: «На щастя, третій гол Барси скасували через офсайд»
7. «Барселоні» потрібні кращі захисники. Раніше команда вже вилітала із ЛЧ через вилучення Араухо. Тепер підводить у першому матчі Кубарсі, у другому – Гарсія. І якщо помилку молодого іспанця ще можна пояснити браком досвіду, то от вилучення Араухо та Гарсії – ну, це про клас виконавців. Вони не те щоб не дотягують до рівня півфіналів ЛЧ (тут гратиме Лангле, тож про що мова?), просто «Барселоні» потрібні сильніші. Каталонці грають у найбільш агресивний футбол серед топ-клубів Європи. Найбільше атакують. Через це їхні захисники найчастіше опиняються у неприємних, стресових, та що там – винятково жахливих ситуаціях. І в них опинявся б будь-хто: Ван Дейк, Бремер, Упамекано чи Пачо. Важливі рішення у таких епізодах. Ось Гарсія, наприклад, вирішує завалити Серлота. І «Барселона» залишається у меншості на останні хвилини. Не кажу, що це визначило долю поєдинку, просто одне й те саме повторюється матч за матчем та рік за роком – треба б уже робити висновки.
«Барселона» або знайде сильних захисників, або продовжить отримувати червоні та привозити у свої ворота голи у вирішальних поєдинках. Зараз підставив Гарсія, а наступного сезону це зробить, наприклад, Мартін. Кунде – навряд, бо клас. Тому влітку і треба шукати саме гравців у центр захисту, а не нового Левандовські. Зрештою, «Барселона» вилітає не через те, що Ферран не може реалізувати момент та нема кому забити, – а через невдалі рішення своїх оборонців. Зрозуміло, що захисники – такий собі актив. Купівлею захисників не привернути до себе увагу найкращих спонсорів. Але без них Флік і далі буде марно колупати цю скелю. Поставить найкращий футбол в атаці, а постраждає через те, що хтось схопив червону. Лапорті час працювати не тільки на користь «Барселоні», але й разом із Фліком та для Фліка. Гансі потрібні ті, хто впорається із важкими ситуаціями на полі, а не Гарсія та Араухо.
8. На місці Серлота міг би бути Довбик. Футболіст не є одним із лідерів «Атлетіко», але виходить наприкінці поєдинку – та стає героєм в очах фанатів «матрацників», заробляючи червону для суперника. І хто з останніх наважиться сказати, аби того продали влітку? Ні, вболівальники мадридців точно щасливі, що у них на лаві запасних сидить настільки корисний та ефективний нападник. І Сімеоне потрібен був саме такий гравець-функція. Обмежений. З явними недоліками. Але вже у півфіналі ЛЧ. Звісно, Довбику дещо не пощастило у «Ромі» зі звільненням Де Россі, котрому українець був потрібен, але просто фіксуємо: стилістично дуже схожий на Артема футболіст зараз під прожекторами. При тому, що був лише варіантом №2 того літа, коли «Атлетіко» пішов за нападником, а №1 був саме Довбик. Мабуть, ось зараз уже точно можна сказати: вибір «Роми» був помилкою. Кар’єра Артема могла скластися сильно краще.
9. Другий тайм – повільніший. У «Барселони» після перерви більше володіння (78% проти 65%), але менше пасів (336 проти 347). Тобто команда почала гірше рухати м’яч. Тут комплекс факторів. Мабуть, ключовий: «Атлетіко» почав захищатися нижче. Сімеоне остаточно кинув оці ідеї про «не паркувати автобус удома» (Лангле довів), тож після перерви команда не соромилася оборонятися інколи навіть у 8-9 польових у власному штрафному. Але є ще один момент: «Барселона» не знайшла, ким посилити гру. Нагадаю: у першому таймі лікарі приліпили Ферміну нового носа, аби тільки Фліку не довелося випускати Решфорда. Левандовські вже не той, а у день хорошої гри Феррана – просто заміна на погіршення якості гри. Всі креативні футболісти центру вже на полі. Вже котрий рік поспіль кажемо про те, що «Барселоні» потрібна лава запасних. Була потрібна і зараз, бо «Атлетіко» після гри запасними у вікенд був свіжішим після перерви. Але героїв на лаві не знайшлося. Найбільш небезпечний в атаці з тих, хто вийшов на заміну, – Араухо. Завіса.
10. Навіть як глядач після фінального свистка відчував втому. Важко навіть уявити, як футболістам. «Атлетіко» дійсно змінився: вже не лише захищається у великих матчах, має більше таланту та якості у передній лінії, аніж у задній. Але культ праці нікуди не зник. Це все той же «Атлетіко», котрий виграє не через майстерність – а тому що готовий більше бігати, більше старатися, страждати та виживати. У захисників «матрацників» погані оцінки, бо вони програвали дуелі Ямалю та помилялися, але мадридці у півфіналі ЛЧ саме тому, що захистили перевагу у рахунку, а не перестріляли суперника. Виходить, особиста перемога Сімеоне, який з відносно поганими оборонцями зміг пропустити від «Барселони» лише 2 голи за 180 хвилин. Не просто пройшов до півфіналу, але й зробив це у характерній для нього манері. Не завдяки Лукману чи Альваресу – а тому що цей «Атлетіко» достатньо хороша команда. Сімеоне заслужив цей півфінал.
11. «Барса» вилітає як слід вилітати претенденту на перемогу в усіх турнірах. Вона переграла «Атлетіко». Вона повернулася після 0:2. Вона була близька до дива. При тому, що перед грою букмекер відводив на її прохід до півфіналу лише 33% імовірності. Тобто команда була близька до того, аби здобути потрібний результат всупереч обставинам. Тож вилітає з високо піднятою головою. Футболісти «Атлетіко» після гри впали на газон не тільки через відсутність сил – а ще й через усвідомлення свого подвигу. Вони настільки добре виконали свою роботу, що завалили «боса гри». Того, хто не вилітає з жодного з турнірів без боротьби. Того, хто навіть у дні поразок грає у футбол на найвищому рівні. Зрештою, того, хто навіть у меншості на останніх хвилинах у гостьовому матчі атакував ворота суперника. «Барселона» зараз аж настільки страшний та великий опонент, що виграш у неї – подія. Коли твої супротивники сприймають вікторії над тобою ось так, то це знак, що ти рухаєшся у правильному напрямку.
12. Флік у Барселоні іде шляхом Пепа у Мюнхені. Абсолютно однакові вайби. Також домінування у чемпіонаті. І також дуже прикрі вильоти з ЛЧ на вирішальних етапах. До речі, разочок і Гвардіола вилітав на чолі «Баварії» з ЛЧ від «Атлетіко». Тоді також «Баварія» краще грала у футбол. Але тоді «Атлетіко» також упорався, вижив, скористався своїми шансами. «Баварії» Гвардіоли завжди не вистачало трошки. Фінальних штрихів. Везіння. Можливо, хижості біля чужих воріт у вирішальних поєдинках. «Барселона» переживає те саме. Ті самі причини невдач. Зараз період роботи Гвардіоли у Німеччині згадують просто як «ну, було». І було б дуже прикро, якби відрізок Фліка у «Барселоні», яким би довгим чи коротким він не був, також згадували б за роки як щось буденне та звичайне. Бо насправді Гансі робить у Каталонії чудові, дивовижні речі. І це приносить трофеї. Вже не один та не два.
Але кубка ЛЧ нема. Нема навіть фіналу турніру. Якщо «Реал» оговтається та «Барселона» не буде роками домінувати у Ла Лізі, то спадщину Фліка у Каталонії будуть оцінювати переважно перемогами у ЛЧ. І якщо вже так, то хотілося б, аби одного дня він усе-таки виграв із «Барселоною» цей турнір. Навіть не для вболівальників чи аби змусити замовкнути хейтерів – для історії.
Читайте также: Собослаї вперше в кар’єрі не виграє жодного трофею в сезоні