Кінець квітня та початок травня стане надзвичайно складним та водночас вкрай важливим турнірним етапом для «Шахтаря». Фактично лишень за тиждень «гірникам» доводиться долати божевільні відстані у 5000 кілометрів для того, аби зіграти три матчі – два проти АЗ у чвертьфіналі Ліги конференцій (ЛК) та поєдинок української Прем’єр-ліги (УПЛ) проти ЛНЗ. І цілком розумно передбачити, що без втрат «Шахтар» не обійдеться – як зараз, встигнувши вже зіграти внічию із «фіолетовими» (2:2), так і надалі.
Читайте также: 70 голів Мбаппе в Лізі чемпіонів. Кому забивав?
Якщо «Шахтарю» вдасться завершити розпочате та пройти АЗ у чвертьфіналі Ліги конференцій, то це означатиме для донецької команди тільки одне – їхні логістичні проблеми продовжаться, а футболістам та тренерському штабу доведеться демонструвати надзвичайну самовіддачу, буквально на межі самопожертви, щоб боротися на рівних із суперниками, котрі мають значно кращі умови в аспекті передматчової підготовки.
Наскільки «Шахтар» взагалі здатний витримати такий темп? Відповідь на це запитання дадуть лише самі «гірники» та декілька найближчих тижнів. Проте вже зараз багато фахівців та вболівальників ставлять цілком логічне запитання стосовно пріоритетів: що донецькому клубу важливіше прямо зараз у стратегічному плані – перемога в УПЛ, чи виграш ще одного єврокубку? Звичайно, амбіції повинні перебувати на такому рівні, що клубний музей «гірники» зобов’язані прагнути поповнити і одним, і другим трофеєм, але все ж таки, якщо в певний момент сили виявляться на межі, і банально доведеться обирати, то що важливіше?..
Стратегічно для клубу, як би дивно це не звучало у нинішніх реаліях та за нинішнього становища української футбольної асоціації у таблиці коефіцієнтів УЄФА, набагато важливіша саме перемога в УПЛ. І якщо чимось доведеться пожертвувати, то Ліга конференцій має бути негайно відправлена на відповідний вівтар, щоб команда все ж таки зуміла повернути собі титул найкращої в країні та вкотре в історії приміряти «золоті» медалі.
Чому так? Ситуація досить банальна і, як це часто буває, пов’язана із грошима. Справа в тому, що за умови виграшу чемпіонського титулу в УПЛ «Шахтар» має вкрай непогані шанси опинитися у Лізі чемпіонів. І не десь там на ранніх етапах кваліфікації, як це можна було б очікувати, враховуючи вкрай низькі позиції української асоціації в уже згадуваній вище таблиці коефіцієнтів УЄФА, а безпосередньо на стадії основного турніру! Так-так, шанси на це у «Шахтаря» справді є, нехай не все і залежить від донецької команди, але все-таки ситуація реально дозволяє «гірникам» сподіватися на краще…
Фінансово сам по собі вихід до основної сітки Ліги чемпіонів дозволяє клубу розраховувати приблизно на 20 мільйонів євро призових від УЄФА. Плюс додаткові доходи безпосередньо залежать від успішності виступів у турнірі, де на стадії єдиної групи за одну перемогу в цьому сезоні давали по 2,1 мільйони євро, а за нічию – по 700 тисяч євро «премії» від організаторів. Зазвичай навіть найслабкіші команди сезону отримують від УЄФА близько 23-25 мільйонів євро – принаймні, це твердження було справедливим для останніх розіграшів ЛЧ.
У Лізі конференцій призові значно скромніші. Наприклад, перед матчами 1/8 фіналу проти «Леху» стало відомо, що «Шахтар» заробив у турнірі трохи більше 10 мільйонів євро, і це при тому, що «гірники» були однією з найуспішніших команд на груповій стадії. Гіпотетична перемога у ЛК в поточному сезоні дозволить «гірникам» розраховувати ще на 7 мільйонів євро, а всього загальний прибуток від призових, враховуючи необхідні для теоретичного виграшу трофею успіхи у чвертьфіналі та півфіналі, оцінюється десь у 20-25 мільйонів євро. Тобто приблизно в ту ж суму, якби «гірники» просто вийшли у основний раунд Ліги чемпіонів, і не мали б там особливих успіхів – як, наприклад, казахстанський «Кайрат» у поточному розіграші найпрестижнішого клубного турніру континенту.
Але якщо для отримання 20-25 мільйонів євро достатньо просто вийти в основну сітку ЛЧ, а така ж сума може бути зароблена у ЛК шляхом виграшу турніру, стає очевидним, що перший шлях набагато менш проблемний, і саме на нього варто націлюватися, якщо є можливість вибирати. Тому для «Шахтаря» як для клубу саме перемога у поточному розіграші УПЛ бачиться головним пріоритетом, бо дасть шанс зіграти у ЛЧ, і жодні, навіть найуспішніші виступи в ЛК, не можуть щось змінити в цьому розкладі, особливо пам’ятаючи про народну мудрість щодо гонитви за двома зайцями одночасно…
Читайте также: Віктор ЛЕОНЕНКО: «Гравці помиляються, а судді – чудять»
Але є й «зворотний бік медалі». Здається, що стратегічні пріоритети у «Шахтаря» та головного тренера першої команди Арди Турана цілком можуть відрізнятися. З одного боку, 39-річний турецький фахівець лише влітку минулого року прийняв «гірників», і ще не має у своїй колекції медалей, що вручаються за виграш чемпіонату України, але з іншого… Давайте будемо відвертими: невже для Турана, так само як і для будь-якого іншого наставника, особливо якщо ми ведемо мову про іноземця, виграш УПЛ може виглядати більш престижно, аніж перемога в ЛК? Навряд чи…
Ця теза підтверджується тим, що вже й так чудово відомо більшості вболівальників. За українським національним чемпіонатом практично не стежать скаути клубів із топ-чемпіонатів. Своїх футболістів «Шахтар» вдало «засвічує» на ринку саме у єврокубках, де вони завжди перебувають на видноті і за хорошого збігу обставин здатні значно збільшити свою трансферну вартість. Тому успіх у континентальних турнірах – це мета № 1 для будь-якого гравця команди з УПЛ, який прагне в майбутньому опинитися в одному із найсильніших чемпіонатів Європи.
Щось подібне цілком справедливо звучатиме і по відношенню до тренерів, а Арда Туран, не забуватимемо цього, є вкрай молодим наставником і, вочевидь, розраховує в майбутньому не обмежуватися рівнем УПЛ, а попрацювати у найкращих лігах Європи. Але спершу турку, як колись Паулу Фонсеці, наприклад, необхідно попрацювати на власне резюме, і тут перемога у Лізі конференцій, здається, здатна додати йому значно більше вістів в очах потенційних роботодавців із топ-ліг, аніж навіть серія із декількох поспіль чемпіонств в УПЛ. Особливо із урахуванням усіх існуючих логістичних проблем, з якими реально стикається нинішній «Шахтар» у континентальному турнірі. Тільки подумайте як це може виглядати в очах керівників європейських топ-клубів, які потенційно зацікавляться кандидатурою Турана: якщо цей фахівець зміг виграти ЛК з командою із України, вимушеною поневірятися між автобусами, поїздами та літаками, то як він може себе показати, коли отримає можливість працювати в традиційно нормальних умовах – із адекватними підготовчими циклами та умовами для переїздів?
Безумовно, Арда Туран не робив жодних категоричних заяв, які дають зрозуміти, що він зацікавлений у якнайшвидшому відході із «Шахтаря» в один із топ-чемпіонатів. Навпаки, турецький фахівець майже завжди всіляко демонструє свою лояльність до донецького клубу й говорить про довгостроковий розвиток проекту, але… Турок загалом вже показав себе дуже і дуже дипломатичним наставником, а тому чекати на якісь інші заяви від нього в публічній площині навряд чи доводиться. Туран справді пов’язує себе із «Шахтарем», але якщо ситуація зміниться так, що завтра до нього звернеться один із топ-клубів, то чи багато хто із вас готовий буде поставити хоча б чверть своєї щомісячної зарплати на те, що Арда захоче й надалі залишатися в Україні?..
У будь-якому випадку ситуація виглядає дуже цікавою і може обіцяти «Шахтарю» абсолютно різні фінали за підсумками сезону. З одного боку, Туран точно не повинен дозволити своїм підопічним у якийсь момент буквально «злити» Лігу конференцій, особливо після того, як далеко забралася його команда. З іншого боку, керівництво клубу вимагатиме від Арди обов’язкової перемоги в національному чемпіонаті, де турецький тренер фактично не матиме права на помилку. Виглядає як абсолютно максималістські вимоги, що зрештою може завершитися як тотальним тріумфом, якщо «Шахтар» виграє і УПЛ, і ЛК, так і не менш масштабним та болючим фіаско, якщо «гірники» не досягнуть успіху ані там, ані там…
І це, мабуть, головний стимул уважно стежити за виступами «Шахтаря» в тій частині сезону, що залишилася. На кону тут і справді дуже багато – як ніколи за останні роки.
Читайте также: Хвостенко розповіла про зміни у складі збірної та цілі на чолі команди