Кінець сезону – це завжди час для ухвалення рішень. Кадрових, стратегічних, індивідуальних – загалом абсолютно різних, але в кожному випадку по-своєму важливих та суттєвих. І нехай поточний сезон точно не стане для «Динамо» надзвичайно успішним, оскільки навіть потенційна перемога в Кубку не здатна підсолодити той провал, який стався у національному чемпіонаті, проте прийдешнім літом киянам також доведеться приймати безліч рішень, від яких багато в чому залежатимуть їхні майбутні успіхи.
Читайте также: Вероніка Подрез – Юлія Путінцева. Дивитись онлайн. LIVE трансляція
Одне із таких рішень безпосередньо стосується кар’єри лідера команди останніх років Андрія Ярмоленка. Діючий контракт вінгера розрахований до 30 червня, і поки що абсолютно незрозуміло, чи буде він пролонгований, чи Андрій попрощається з кар’єрою футболіста та вирішить спробувати себе у іншій сфері, при цьому залишившись у професійному футболі та не залишаючи «Динамо».
У пресі вже не перший рік пліткують про те, що керівництво «Динамо» в особі президента клубу Ігоря Суркіса бачить Ярмоленка новим спортивним директором «біло-синіх». Доки Андрій продовжує грати кияни не бачать сенсу брати когось на цю посаду у вигляді свого роду «проміжного варіанту». Більше того, нібито Суркіс та Ярмоленко вже про все домовилися у розрізі цього питання, але єдине, що залишається невідомим – термін вступу Андрія на нову посаду. І все тільки через одне – у «Динамо» поки що не знають і не розуміють, коли Ярмоленко закінчить грати.
Сам Ярмоленко, який у жовтні відсвяткує свій 37-й день народження, вже навряд чи має суттєві стимули для того, аби продовжувати грати в УПЛ. У рідному клубі та чемпіонаті він уже все й усім довів, причому давно і багаторазово. І знайти якусь суттєву мотивацію, щоб продовжувати віддавати своє здоров’я грі, змагаючись щотижня з куди більш молодими суперниками та конкуруючи у команді із новим поколінням талантів – завдання вкрай непросте для будь-якого ветерана. Багато хто саме тому й «вішає бутси на цвях», не бажаючи чекати на момент, коли із них, як часом висловлюються вболівальники та експерти, «пісок почне сипатися».
Однак один аргумент, який може змусити Ярмоленка продовжити кар’єру футболіста і в новому сезоні все ж таки існує. У вітчизняному чемпіонаті він вже отримав свого роду ореол непереборності, оскільки на ньому встигло «зламатися» вже чимало дуже серйозних, принаймні за нашими мірками, виконавців. Мова, як багато хто вже здогадався, йде про рекорд результативності в історії чемпіонатів України.
Наразі рекордсменом тут є Максим Шацьких. В активі узбецького легіонера, котрий забивав за «Динамо», «Арсенал» Київ та «Говерлу», 124 голи і цей показник ось уже понад десять років є таким, який не здатен перевершити жоден із послідовників відомого екс-нападника.
Після того, як Шацьких завершив кар’єру, побити його гольове досягнення реально могли двоє людей – Жуніор Мораес та Євген Селезньов. Перший демонстрував дуже пристойну результативність і, мабуть, міг би замахнутися на новий рекорд, якби не початок повномасштабної фази російсько-української війни. Після цього натуралізований українець вважав за краще виїхати на свою історичну батьківщину – Бразилію, – підписавши контракт із «Корінтіансом», де незабаром й завершив кар’єру.
Щодо Селезньова, то його спроби побити рекорд Шацьких вже знайшли відображення у народному фанатському фольклорі. Євген чіплявся фактично за будь-який шанс, але в «Колосі» та «Минаї» – двох останніх клубах у його професійній кар’єрі, – забити багато так і не зумів, і зрештою зупинився на показнику у 117 голів.
На рахунку Ярмоленка нині вже 121 забитий м’яч у чемпіонатах України. Неважко підрахувати, що для оновлення рекорду Максима Шацьких Андрію потрібно лишень чотири голи, і теоретично це цілком може статися ще в цьому сезоні. До кінця чемпіонату «Динамо» зіграє три поєдинки – проти «Колоса», «Полтави» та «Кудрівки». І якщо у ворота ковалівців якось складно уявити собі багато голів від Ярмоленка зокрема і «Динамо» загалом, то полтавцям та команді із Чернігівської області Андрій цілком може покласти потрібну кількість м’ячів, якщо тільки отримає довіру та місце на полі від головного тренера Ігоря Костюка.
Утім, якщо побити рекорд у поточному сезоні Ярмоленку не вдасться, то як пліткують у кулуарах, Андрій нібито може залишитися у складі «Динамо» і грати доти, доки зробити це в нього все ж таки вийде. І тут, мабуть, криється головна проблема, над якою Ярмоленку варто ретельно подумати, перш ніж йти на такі рішення.
Читайте также: Подрез залишила турнір WTA 125 у Парижі, програвши матч 1/8 фіналу
Справа в тому, що Ярмоленко просто зараз – це жива легенда не лише для «Динамо», а й для усього українського футболу. Ця людина пройшла визначний шлях у футболі, встигла пограти за кордоном у топ-лігах, де не загубилася й загалом виглядала цілком нормально, а тепер, у свої 36, все ще «робить різницю» на полі в матчах УПЛ. Проте вже зараз в очі кидається той факт, що фізично Андрія не вистачає на повні матчі, і бути на полі в ролі такого собі «весільного генерала» навряд чи для нього підходить. Тут негативним прикладом для Ярмоленка і має стати кейс Селезньова, який настільки відчайдушно чіплявся за рекорди і більшість своїх останніх м’ячів забивав уже просто з пенальті, що цим певною мірою став героєм мемів серед молоді – тих, хто не бачив і не міг пам’ятати його гру та звитяги в найкращі часи.
Великі завжди повинні вміти йти на піку. Так, як зробив Алекс Фергюсон у «Манчестер Юнайтед», або як завершив кар’єру гравця Зінедін Зідан – у 34 роки в «Реалі», не ставши розмінюватися на спроби щось комусь іще довести. Адже велич вона не у цифрах і в уявних рекордах, а в пам’яті людей. Це сьогодні історичний рекорд результативності у чемпіонатах України належить Максиму Шацьких. А вже завтра його може побити той таки Андрій Ярмоленко, але за декілька років у нього знову зміниться автор. Тому що рекорди для того й існують, аби у певний момент їх хтось переписав. І бути вічним рекордсменом, здається, ще не виходило ні в кого.
Ось і для Андрія Ярмоленка на перший план має виходити його загальна спадщина, а не конкретний рекорд, який в історичному плані не здатний йому дати й частини того, чого він уже досяг. А ризикувати авторитетом, у тому числі й серед підростаючого покоління, заради уявних висот – справа така… Вже краще нехай нинішні діти запам’ятають Андрія тим, хто виходив та вирішував моменти, забиваючи навіть п’ятою, як у феєричній гольовій перестрілці із «Кривбасом», аніж тим, хто чіплявся за будь-який шанс забити – чи то з пенальті, чи вже хоч якось, аби добратися до вершини й сколупнути звідти Шацьких.
І, здається, що Ярмоленко це сам чудово розуміє. Саме тому він, напевно, спробує зробити усе, аби домогтися свого вже зараз – у матчах, що залишилися в рамках поточного сезону. А далі… Звісно, рішення за ним. Він може залишитися грати в «Динамо», але у статусі футболіста це все буде пов’язане лише із одним – горезвісним рекордом, адже більше доводити в цій команді йому нічого, як би хтось не намагався придумати зворотного. Бо у футболі немає нічого більш природного, ніж зміна поколінь. І дурити фізіологію, роблячи 37-річного гравця здатним на рівних конкурувати в аспекті подолання навантажень із, скажімо, 21-річним людство поки що не навчилося, і найближчими роками точно не навчиться.
Інше питання, якщо Ярмоленко хоче пограти ще просто для душі, щоб отримувати задоволення від футболу, але не наражати своє здоров’я на надмірний ризик. Однак у цьому випадку Андрію навряд чи варто залишатися у «Динамо». Набагато краще й цікавіше виглядав би варіант із його поверненням до рідного Чернігова – туди, де у футболі для нього все тільки починалося. Тим паче, що однойменний клуб вже неодноразово кликав Ярмоленка до себе.
Звичайно, в українському футболі не прийнято, щоб зірки першої величини закінчували кар’єру у командах нижчих дивізіонів, які представляють їхні рідні місця, але для світових топ-гравців подібна практика не є чимось неймовірним. Наприклад, легендарний бразилець Рівалдо закінчував у клубі, звідки свого часу й пішов на підвищення, а Ліонель Мессі вже неодноразово заявляв про бажання попрощатися із футболом у рідному для нього «Ньюеллс Олд Бойз».
І такого роду історії додають футболу певної романтики – того, що часом коштує дорожче за будь-які рекорди та робить фігуру футболіста ще більш легендарною і такою, котра запам’ятовується на покоління вперед.
У будь-якому випадку, сам по собі факт потенційного продовження Ярмоленком контракту із «Динамо» саме в якості футболіста не виглядає таким вже очевидно правильним рішенням для Андрія. Головне зараз для нього – не зруйнувати статусу легенди в очах усіх поколінь вболівальників і не допустити того, аби щось у негативному плані, нехай навіть мінімально, позначилося на його репутації. І, мабуть, Ярмоленко врешті-решт ухвалить правильне рішення – те, яке дозволить йому досягти бажаного та опинитися в історичній ієрархії українських легенд футболу якомога вище. І давайте визнавати чесно: кількість забитих м’ячів у чемпіонаті тут абсолютно другорядна…
Читайте также: Кудрівка – Рух. Дивитися онлайн. Пряма трансляція