Безумовно, зараз уся увага баскетбольного світу прикута до фінальної серії сезону НБА, в якій зійшлися «Сан-Антоніо Сперс» та «Нью-Йорк Нікс». Незабаром ми дізнаємося нового чемпіона найсильнішої ліги світу в безкомпромісній боротьбі двох франшиз, які пройшли не найкращі часи у своїй історії, а тепер б’ються за титул.
Читайте также: WTA 250 Гертогенбос. Жереб: з ким зіграє Ястремська та Снігур?
Але так було не завжди. Вболівальники зі стажем пам’ятають набагато більш успішніших «Нікс» і тим паче «Сперс». І тут варто сказати, що нинішня серія є повноцінним рімейком фінальної серії сезону 1998/1999. Тож зараз саме час заглянути в історію НБА закінчення ХХ століття та згадати про останнє завершене протистояння «Сан-Антоніо» та «Нью-Йорка» в головних матчах сезону.
Шлях до фіналу
Одразу варто відзначити, що той розіграш суттєво відрізнявся від інших. Причина була проста – локаут. Баскетболісти, власники команд та Ліга довго не могли домовитися з низки спірних питань, в першу чергу, фінансових. І лише коли на обрії всерйоз замайоріла відміна сезону, сторони знайшли спільну мову.
Регулярний чемпіонат розпочався аж п’ятого лютого 1999 року, а клуби провели в ньому лише 50 ігор замість звичних 82. І майбутні фіналісти пройшли цю відносно коротку дистанцію по-різному.
Сан-Антоніо Сперс
Техасці заходили в локаутний сезон одним із контендерів. Насамперед, завдяки своєму дуже сильному фронткорту, де дует бігменів склали Девід Робінсон та Тім Данкан. Обидва майбутні члени Залу Слави НБА тоді перебували на різних етапах своєї кар’єри. Для Тіма Данкана сезон 98/99 став лише другим у Лізі, але багато часу на акліматизацію в ній першому номеру драфту 1997 року не знадобилося. За два сезони в НБА Данкан не пропустив жодного матчу в регулярному чемпіонаті (82+50, причому у всіх він виходив у старті) і другий рік поспіль Тім завершував з дуже значним середнім дабл-даблом. У регулярці 98/99 він становив 21,7 очок + 11,4 підбирань.
Девід Робінсон, навпаки, перебував на початку завершального витка своєї кар’єри. Для «адмірала» той сезон став десятим. Порівняно з попередніми роками його статистика трохи просіла (якщо не брати до уваги сезон 96/97, який Робінсон майже повністю пропустив через травму), але він все одно залишався одним із найкращих бігменів Ліги. Його цифри за підсумками регулярки 98/99 склали 15,8 набраних пунктів + 10,0 підбирань.
Цей потужний дует під кільцем був основною силою Сан-Антоніо, а допомогу їм надавали такі відомі баскетболісти як Маріо Еллі, Ейвері Джонсон, Шон Елліот і вже колишній важливий елемент домінантного «Чикаго» в особі Стіва Керра. «Сперс» впевнено пройшли по регулярному сезону і завершили його на першому місці Західної конференції з показником у 37 перемог та 13 поразок.
У плей-оф техасці послідовно та без проблем обіграли «Міннесоту Тімбервулвз» – 3:1, «Лос-Анджелес Лейкерс» – 4:0 та «Портленд Трейл Блейзерс» – 4:0, після чого стали чекати на свого суперника зі Східної конференції у головних матчах сезону.
Нью-Йорк Нікс
Для «Нью-Йорка» чемпіонат склався набагато складніше, ніж для їхніх опонентів у майбутньому фіналі. Головною ударною силою однієї з найвідоміших франшиз НБА залишався Патрік Юінг, але найкращі роки легендарного центрового вже були позаду. Сезон 98/99 став для бігмена чотирнадцятим і першим, у якому Юінг не досяг середньої результативності в 20 очок за регулярний чемпіонат (його показники становили 17,3 набраних пунктів).
Розуміючи це, менеджмент і тренерський штаб Нью-Йорка вирішили посилити команду і в міжсезоння підписали одного з головних «поганих хлопців» Ліги в особі Латрелла Спрюелла, який пропустив майже весь минулий сезон у «Голден Стейт» через дискваліфікацію за те, що на тренуванні почав душити свого головного тренера. Також склад поповнили Курт Томас та молодий Маркус Кембі. Саме ці гравці, а також досвідчені Ларрі Джонсон, Алан Х’юстон та Кріс Чайлдс склали ядро команди.
Регулярний чемпіонат для «Нікс» йшов важко, а проблеми зі здоров’ям у Юінга та Спрюелла лише додали проблем «Нью-Йорку». В підсумку, команда з неофіційної «столиці світу» посіла лише восьме місце в турнірній таблиці (27 перемог та 23 поразки) та зі скрипом проповзла у постсезон.
Але далі почалося найцікавіше. В першому раунді «Нью-Йорк» у запеклій боротьбі зломив опір лідерів Сходу «Маямі Хіт» – 3:2 і на той час став лише другою командою в історії НБА, яка, будучі сіяною в плей-оф під восьмим номером, змогла зламати опір першої команди конференції. Перемогу для «Нікс» у цій шаленій серії приніс захисник Алан Х’юстон, який закинув точний переможний кидок на останніх секундах вирішального п’ятого матчу. Відео із цим моментом стало одним із головних хайлайтів НБА 90-х років.
Читайте также: Біллем-Сміт дебютує в Zuffa. Йому підібрали канадського нокаутера
У другому раунді «Нью-Йорк» не помітив опору від «Атланти» – 4:0 і вийшов у фінал Східної конференції. В ньому підопічним Джеффа Ван Ганді протистояла «Індіана» на чолі із зірковим Реджі Міллером. У конкурентній боротьбі «Нікс» зуміли схилити шальки терезів на свій бік – 4:2, але ця перемога стала пірровою. У другому матчі серії майбутні фіналісти через травму до кінця чемпіонату втратили Патріка Юінга, чим максимально ускладнили собі подальший турнірний шлях. Ось так, без головної зірки, після лише восьмого місця в регулярці і важкого плей-оф «Нью-Йорк» дістався фіналу сезону НБА.
Фінальна серія
Перед стартом серії всім було ясно, що «Сан-Антоніо» має колосальну перевагу під кільцем. Після травми Патріка Юінга у «Нью-Йорка» просто не залишилося рівносильних опонентів для Тіма Данкана і Девіда Робінсона. Розумів це і тренерський штаб техасців, логічно кинувши свої найпотужніші захисні сили проти результативних гравців задньої лінії «Нікс» в особах Латрелла Спрюелла та Алана Х’юстона. Нерідко Грегг Попович відправляв на допомогу своїм маленьким і когось із зіркових бігменів, адже навіть один із таких майстрів як Данкан і Робінсон міг суттєво перекрити кисень великим суперником в трисекундній зоні.
У двох домашніх стартових матчах така тактика одразу дала плоди. Спрюелл і Х’юстон робили багато складних кидків і, хоча вони набирали значну частину очок «Нью-Йорка», їх відсоток реалізації залишав бажати набагато кращого. Наприклад, у другій грі фіналу Алан Х’юстон реалізував 9 із 20 кидків, а Спрюелл 8 із 22. Причому на двох ударний дует «Нікс» не реалізував жодного триочкового (0 із 4). «Сан-Антоніо» впевнено та без питань забрав дві домашні перемоги.
Далі серія переїхала до Нью-Йорка. На своєму рідному майданчику «Нікс» зіграли краще та у третьому матчі серії здобули свою першу перемогу. Латрелл Спрюелл та Алан Х’юстон продовжували атакувати з посереднім відсотком, але цілісніша командна гра в захисті + цілих двадцять втрат від «Сан-Антоніо», допомогли перемогти підопічним Джеффа Ван Ганді.
Втім, цей успіх став для «Нью-Йорка» локальним. У четвертій грі техасці повернули собі перевагу в дві перемоги. Ключем до успіху «Сан-Антоніо» очікувано стала сильна гра від пари великих (у Тіма Данкана 28 очок + 18 підбирань, а Девід Робінсон записав на свій рахунок 14 набраних пунктів + 17 зібраних відскоків). Однак цього разу лідери отримали солідну допомогу від інших гравців стартової п’ятірки. У стартового розігруючого Ейвері Джонсона в тому матчі було 14 очок + 10 передач, стільки ж пунктів набрав Шон Елліотт, ще 18 балів додав для «Сперс» Маріо Еллі.
У п’ятій грі, яка за тодішніми правилами також відбулася в «Медісон Сквер Гарден», господарям відступати було нікуди. «Нікс» і так вже були за крок від загальної поразки, але програвати серію перед своїми вболівальниками їм явно не хотілося. Матч вийшов дуже близьким. По його ходу жодній з команд не вдавалося відірватися в рахунку на двозначну різницю. У клатч із дуже маленькою перевагою (+2 очки) заходив «Нью-Йорк», але за фінальні три хвилини господарі не змогли набрати жодного очка та промазали п’ять своїх останніх кидків. «Сан-Антоніо» за цей час також не виблискував і набрав лише три бали, але цього вистачило для перемоги в матчі та в серії загалом.
«Сан-Антоніо Сперс» – «Нью-Йорк Нікс» – 4:1
16.06.1999 «Сан-Антоніо Сперс» – «Нью-Йорк Нікс» – 89:77
18.06.1999 «Сан-Антоніо Сперс» – «Нью-Йорк Нікс» – 80:67
21.06.1999 «Нью-Йорк Нікс» – «Сан-Антоніо Сперс» – 89:81
23.06.1999 «Нью-Йорк Нікс» – «Сан-Антоніо Сперс» – 89:96
25.06.1999 «Нью-Йорк Нікс» – «Сан-Антоніо Сперс» – 77:78
Титул MVP фінальної серії заслужено дістався Тіму Данкану, який закінчив її із вражаючими середніми цифрами (27,4 очок + 14 підбирань). «Адмірал» Девід Робінсон виграв свій перший із двох титулів. А зірка «Нью-Йорка» 90-х Патрік Юінг, який пропускав фінальну серію, так і не отримав омріяного чемпіонського перстня. Майбутній член Зали Слави не завоює його і за всю свою блискучу кар’єру.
***
Після цієї фінальної серій подальша доля двох команд пішла кардинально різними траєкторіями. «Сан-Антоніо» виграв свій перший титул в історії та заклав фундамент однієї з найсильніших команд нульових. Далі техасці під керівництвом неперевершеного Грегга Поповіча перемагали у 2003, 2005, 2007 роках. А у 2014 взяли своє п’яте чемпіонство.
«Нью-Йорк» ще провів непоганий наступний сезон, де команда дісталася фіналу Сходу, але після цього «Нікс» опинилися в крутому піке. За наступні двадцять років одна з найвідоміших і найдорожчих франшиз НБА лише шість разів виходила до плей-оф, і лише одного разу пройшла в ньому далі першого раунду.
Історія циклічна. І ось, через 27 років, «Сан-Антоніо» та «Нью-Йорк» знову у фіналі. Знову у складі «Сперс» топовий молодий бігмен, перший номер драфта, який має стати основним гравцем франшизи на найближче десятиліття мінімум. А у складі «Нью-Йорка» свою команду до титулу веде Джейлен Брансон – син Ріка Брансона, безпосереднього учасника вирішальних матчів 1999 року в майці «Нікс». Тож паралелей між двома фіналами можна провести багато. І зовсім скоро ми дізнаємося головне, чи повторить «Сан-Антоніо» свій успіх двадцятисемирічної давнини, чи «Нью-Йорк» візьме історичний реванш за ту прикру поразку перед рідними трибунами? Чекати залишилося зовсім недовго.
Читайте также: У США оголосили ім’я боксера, який відправить Усика на пенсію