Sport.ua разом із беттінг-партнером betking представляє серію матеріалів, присвячених ЧС-2026, який відбудеться у США, Канаді та Мексиці.
Читайте также: Довбика хочуть позбавити участі у Лізі чемпіонів
Дембеле не заслужив на Золотий м’яч. Ще один. Щонайменше поки що. Він і близько не був найкращим у «ПСЖ». У плейофі ЛЧ кожен матч робив гольову дію Кварацхелія. Окрім фіналу: там «усього лише» став героєм моменту та заробив той самий пенальті, завдяки якому саме французи виграли кубок. У чемпіонаті Усман стартував лише у третині з можливих матчів, а той же Вітінья зіграв удвічі більше за нього хвилин. Дембеле забивав у вирішальних матчах весни, але чи був він у них переконливий? Ні. Мав лише видатні епізоди, не поєдинки. Однак Грузія не їде на ЧС, а Вітінья грає на «не тій» позиції, ще й за слабшу збірну – й ось уже саме Усман є фаворитом на головну індивідуальну нагороду у футболі. Навіть попри те, що головна зірка збірної – Мбаппе. Бо аж настільки багато вирішує ЧС. Саме тут буде виграно ЗМ. І далеко не факт, що Усманом.
Група I – одна з небагатьох на турнірі, матчі якої матимуть суттєвий вплив на розподіл шансів на ЗМ. Бо група смерті. Найбільш футбольна. В абзацах нижче облизуватиму її ще більше. Прицільно кожну команду. Ну, майже кожну…
ФРАНЦІЯ
8 років тому збірна вже перемогла на ЧС, а її найкращим футболістом на турнірі був, мабуть, Грізманн. Минуло чимало часу, й Антуан більше не допомагає цій команді. Епоха нових лідерів. І, можливо, це навіть не велика втрата, адже збірна вигравала ЧС у 80-х і без Грізманна. Двічі грала у фіналах. А зараз ще й на кожен новий турнір везе все сильніше й сильніше «золоте» покоління. Склад Франції – ймовірно, найкращий на цьому мундіалі. Мати у своєму розпорядженні Мбаппе – привілей для тренера та збірної загалом. Те саме можна сказати і про Демебеле. Про Олісе. Про Шеркі. У випадку кожного з названих мова про одного з найкращих футболістів сезону. Кажуть, Іспанія краща як команда, а Англія має сильнішого тренера, але яка різниця, якщо у Франції півдюжини виконавців, які можуть виграти для неї будь-який матч самотужки?
Для Франції цей мундіаль стане 17 в історії. Так, навіть були випадки, коли вона пропускала даний форум, однак востаннє – ще минулого століття. Для найбільш успішної збірної світу крайніх років кваліфікація на ЧС уже давно перетворилася у формальність. У 6 матчах відбору вона здобула 16 очок і пропустила лише 4 голи. Не мала жодної конкуренції за перше місце. Найближчого переслідувача, збірну України, випередила на 6 пунктів та здолала двічі. Нудні 2 роки для Франції насправді. Великим збірним нема чим займатися від одного до іншого великого турніру. У якийсь момент від гри за національну команду, аби сконцентруватися на виступах у «Реалі» відмовлявся навіть Мбаппе – багато що каже про футбол збірних. Єдине мірило якості цієї команди Франції – її виступи на ЧЄ та ЧС. На Євро поступилася лише Іспанії, на мундіалі – тільки Аргентині.
Як і завжди, ключове питання щодо французів: а чи зможуть реалізувати весь потенціал свого складу цього разу? Якщо так – титул їхній. Бо забагато зірок. При цьому не лише в атаці. На воротах – Меньян після видатного сезону у складі «Мілану». У центрі оборони – Упамекано та Саліба, ледь не найкращі у світі на своїй позиції. А ще ж Кунде. Чуамені. Рабьо. Якщо на папері найслабший в основі твоєї збірної – крутий у хороші дні Тео Ернандес, то ти маєш найкращу збірну на турнірі. Франція жадатиме перемоги на мундіалі. Заради тренера. Заради Мбаппе. Заради Золотого м’яча для Дембеле. Заради реваншу за 2022 рік, коли було близько-близько. І заради домінування. Бо якщо після перемоги у 2018 та фіналу у 2022 буде ще один тріумф, то питання про те, яка збірна є найкращою командою сучасності, остаточно відпаде.
Головний тренер
Дідьє Дешам керуватиме збірною Франції востаннє у кар’єрі. Він очолив цю команду ще у 2012 році, аби провести з нею разом 5 великих турнірів. Прийдешній стане шостим. І це десятиліття – чудове і для тренера, і для команди. Бо був титул чемпіонів світу. Бо було декілька близьких фіналів. Зрештою, саме із Дешамом на чолі збірна перетворилася на ту, яка є фавориткою кожного великого турніру. Однак після ЧС він піде. Піде епоха. Прийде Зідан. Буде по-новому. Мундіаль-2026 – момент прощання для Дідьє зі збірною. Він, що б там не сталося, піде з високо піднятою головою. Але, якщо виграє знову, зробить це як найбільш успішний в історії Франції. Як найкращий. Як легенда, з якою порівнюватимуть усіх нових наставників команди протягом довгих десятиліть. Дешам нічого не може втратити на новому ЧС – лише здобути. Він може бути сміливим. І точно є найбільш досвідченим серед усіх тренерів мундіалю.
Лідер
Інтриги нема. Головним у цій збірній має бути Мбаппе. Його сезон у клубі не переконав. А от виступи на двох попередніх мундіалях – так. У 2018 став найкращим молодим гравцем. У 2022 забив тричі у фіналі, у якому Франція виглядала безнадійною на фоні Аргентини. На ЧС Мбаппе витворяє історичні речі. У нього вже 12 голів на мундіалях. При тому, що він грав лише на двох, а рекорд усіх часів – 16. Тобто оновлення досягнення Кіліаном – лише питання часу. Гравець вміє на полі занадто багато. Занадто крутий індивідуально, що для цієї Франції Дешама, де клас футболістів важливіший за командну структуру, є найважливішим. Мбаппе заслужив бути тут головним. І буде. У «жахливому» для себе сезоні забив більше 40 голів. Доки грав під керівництвом Хабі, конкурував із Кейном за статус найкращого бомбардира Європи. Мбаппе – токсичний та лінивий, але він у формі. І для Франції саме це найголовніше.
Для Кіліана цей ЧС – важливий зокрема й у контексті боротьби за Золотий м’яч. Чи серед претендентів Мбаппе зараз? Ні. Але він має топову індивідуальну статистику, тож буде… якщо приведе збірну до перемоги на ЧС. Згадайте Мессі у 2022. Лео тоді не був і близько найкращим у клубному сезоні, але гарантував собі приз у Катарі. Мбаппе буде важче, адже поряд із ним на полі і Олісе, і Дембеле. Обидва провели сезон із клубами краще. Тож для «черепашки» важливо не просто стати чемпіоном світу – а зробити це таким чином, аби журналісти просто не могли пов’язати цей тріумф із прізвищами Майкла та Усмана. Мбаппе повинен бути найкращим. Із запасом. Забити більше. Виграти для команди вирішальні матчі. Стати топ-1 футболістом усього турніру. Кіліан зацікавлений не просто перемагати – а робити це красиво та яскраво. Бо Золотий м’яч по-іншому не виграти. Маємо шанс побачити історичний виступ.
Переваги та слабкості
Забагато топів із поганим характером – ось головна проблема цієї збірної Франції. Мбаппе рік тому відбирав капітанську пов’язку у партнера. Дії Дешама? Жодних. Бо йому не потрібен конфлікт із Кіліаном. Або ж він не має на нього впливу, теж варіант. А тут ще й Мбаппе матиме спокусу завжди перетягувати на себе… Дембеле – топ та командний гравець. Нюанс: лише у «ПСЖ» Енріке. Там тренер знайшов спільну мову з футболістом. І те – не одразу, шляхом зокрема покарань. Чи знайде Дешам? Бо якщо ні, то ми отримаємо проблемну версію Усмана. Ту саму, яка у поганий день не заслуговувала грати в основі навіть у кризовій «Барселоні». А про Олісе не забули? Цей ніби не конфліктний, але точно із характером та ніби завжди розслаблений. Компані мотивував того збиратися на кожен матч. А Дешам зуміє? Нема упевненості, що Дідьє впорається із зірками атаки команди. І якщо ні – збірній буде важко.
Хороша новина: ця Франція може вигравати матчі по 1:0. Знову. На переможному турнірі 2018 року збірна пропустила лише 1 м’яч за 3 тури групового етапу, у плейофі зіграла на нуль двічі. Зокрема проти зіркової Бельгії (1:0). У Катарі «не пішло» через погану оборону у фіналі, але тепер вона буде кращою. Тепер у захисті команди зірки світового футболу у формі, на воротах – кіпер-герой. Із Дембеле, Мбаппе, Дуе, Шеркі та Олісе ця Франція забиватиме приблизно завжди. Якщо не у перші 90, то хоч раз упродовж 120 хвилин – точно. Тож для перемог у матчах навиліт буде достатньо просто грати на нуль. І це реально. Особливо якщо у якийсь момент Дешам плюне на все та всіх та почне випускати замість когось з гравців атаки «робочих коней». Рабьо на позиції лівого вінгера ми вже бачили. У 2018 у фіналі на тій позиції стартував Матьюді. Ця Франція – не лише про атаку.
Заявка
Воротарі: Майк Меньян («Мілан»), Бріс Самба («Ренн»), Робен Рiссер («Ланс»).
Захисники: Люка Дінь («Астон Вілла»), Мало Гюсто («Челсі»), Люка Ернандес («ПСЖ»), Тео Ернандес («Аль-Хіляль»), Ібраїма Конате («Ліверпуль»), Жуль Кунде («Барселона»), Вільям Саліба («Арсенал»), Дайо Упамекано («Баварія» Мюнхен), Максанс Лакруа («Крістал Пелес»).
Півзахисники: Н’Ґоло Канте («Фенербахче»), Еммануель Коне («Рома»), Адрієн Рабйо («Мілан»), Орельєн Чуамені («Реал Мадрид»), Воррен Заїр-Емері («ПСЖ»).
Нападники: Магнес Акліуш («Монако»), Бредлі Барколя («ПСЖ»), Раян Шеркі («Манчестер Сіті»), Усман Дембеле («ПСЖ»), Дезіре Дуе («ПСЖ»), Жан-Філіп Матета («Крістал Пелес»), Кіліан Мбаппе («Реал Мадрид»), Майкл Олісе («Баварія» Мюнхен), Маркус Тюрам («Інтер»).
Орієнтовний склад
Sport.ua разом із беттінг-партнером betking висвітлює ЧС-2026 з футболу!
НОРВЕГІЯ
У збірної Норвегії стійкі вайби Португалії середини минулого десятиліття. Також непоганий склад – але не зірковий. Однак є один з найкращих футболістів світу. Тоді Португалія мала Роналду, Норвегія зараз – Голанда. Ані та команда, ані ця не вважалася та не вважається відповідно топовою. Скандинави так і взагалі до Ерлінга були постійними середняками. За всю історію зіграли на ЧС лише тричі, причому востаннє – аж у минулому столітті. У кожній з 3 спроб не пройшли далі 1/8 фіналу. Якщо на мундіалі 2026 року Норвегія виграє в основний час 4 матчі, то здобуде більше вікторій на поточному ЧС, аніж за всі попередні разом узяті (було 3, щоразу – акурат по 1). Для збірної кваліфікація на турнір – велике досягнення. Вже герої. Але ж… можна ще краще, хіба ні?
Наполягатиму, що Норвегія – найкраща команда всієї кваліфікації до ЧС. Бо ліниві топи здебільшого вигравала на класі у слабших, а скандинави не пустили на турнір команду Італії. Причому як! Двічі розгромили суперника (3:0 та 4:1). Навіть на його полі. Навіть зі Спалетті на чолі Італії одного разу. Норвегія забила 37 голів у 8 турах. Чи це через простих суперників? Так, але та ж Італія відзначилася лише 21 раз: а що їй заважало? Просто треба прийняти, що напад цієї команди – топовий. І це не лише Голанд. Ще й, наприклад, Едегор, якого у збірній не стримують прагматичні настанови Артети. Серлот. Нуса. Та навіть той же Рюерсон, котрий цього сезону віддав у самій лише Бундеслізі у складі «Боруссії» 15 асистів, хоча він усього лише крайній захисник! Норвегія може забивати не лише завдяки Ерлінгу. Ця атака доволі варіативна. Тому і страшна.
Навіщо збірна на ЧС? Важке запитання. Ніби після пари десятиліть відсутності на мундіалях не треба ставити великі цілі, а варто лише насолоджуватися процесом… З іншого боку, після видатної кваліфікації та з найкращим складом в історії ніби можна і помріяти про більше. Чим цей склад гірший за склад Португалії на Євро-2016, наприклад? Треба лише знайти свого Едера у потрібний момент. Якщо долаєш із легкістю Італію, то чому не можеш у хороший день, наприклад, Бразилію або Нідерланди? Група – важка, але наявність Іраку у ній дозволяє вийти далі навіть за умови поразки у двох інших матчах. А далі – хороший жереб та дива. На Норвегію нічого не тисне, бо збірна не є постійним учасником великих турнірів збірних. Але потенціал є. І стеля цієї команди і досі не відома. А раптом виросте у щось монструозне? ЧС дасть відповідь на це питання.
Лідер
Давайте одразу про нецікаве. Лідер – Голанд. У 8 турах відбору оформив 18 гольових дій, з яких 16 – забиті м’ячі. Засмучував усіх та завжди. У Манчестері провів сильний рік за голами, але ще – найкращий за асистами. 8 у чемпіонаті, деякі з них – тонкі. Ерлінг суттєво додав у командній грі. Тепер не лише бомбардир. Завдяки ньому можна виходити з-під пресингу. З його пасів комфортно забивати іншим. Але бомбардиром є і досі: вже перетнув позначку у 50 голів за сезон за клуб та збірну. Були сезони, коли Голанд відзначався частіше. Але не було моменту у його кар’єрі, коли він був би більш корисним для команди, аніж зараз. Гвардіола вивів Ерлінга на новий рівень розуміння футболу. Й збірна буде цим користуватися. Особливо у топ-матчах та у плейофі. Тепер норвежець не зникне у вирішальних поєдинках. Можливо, не заб’є у жодному з них – але буде корисним. А тоді заб’ють інші.
Головний тренер
Цієї Норвегії як команди не відбулося б, якби не Столе Сольбаккен. Ми знаємо чимало прикладів найкращих в історії країни поколінь, які так і не стали найкращими за спортивними результатами через невдалу роботу тренерів національних команд. Норвегії із цим пощастило. Сольбаккен зі збірною з 2020 року. Не пройшла на 2 попередніх великих форуми, але продовжила вірити у тренера. Бо футбол був. І розвиток. І всі розуміли: залишилося зовсім трошки. Й ось Столе везе збірну на мундіаль після ідеальної кваліфікації. Раніше, ще у нульових, він був асистентом у цій команді. Пізніше встиг покерувати клубами у Бундеслізі та АПЛ. Виграв 12 різних трофеїв на чолі Копенгагена. Заслужив і шанс у збірній, і, що навіть важливіше, час. А далі – історія. Історія про те, як треба розпоряджатися «золотим» поколінням. Багато кому варто повчитися.
Переваги та слабкості
Головна перевага команди – наявність Голанда. Нема у сучасному футболі більше нападника, якого б у штрафному майданчику опікали по 2-3 гравці стабільно. Так не грають ані проти Кейна, ані проти Мбаппе. А проти Ерлінга будуть. І не лише аутсайдери та середняки, але й зокрема найкращі. Бо одного захисника буде недостатньо. Наприклад, той же Упамекано має історію поразок Голанду в індивідуальних дуелях на полі. Йому допомагатиме Саліба – і партнери Ерлінга почуватимуться вільніше. Нуса матиме змогу йти у дриблінг на одного, а не на двох-трьох. Едегор отримуватиме зайву секунду на ухвалення рішення біля чужого штрафного. Серлот просто залишатиметься сам. Голанд – це страшно для оборони будь-якої команди. Навіть коли він не забиває. Та що там: навіть коли не отримує м’яч. Норвегія на ЧС може забити дуже багато голів завдяки Ерлінгу, але без його прямої участі.
Оборона? Не чули. Типовий випадок, коли збірна має переконливу атаку, а захист… ну, просто має. Сильний воротар відсутній, основний сидить на лаві у «Севільї». Якщо у передній лінії представники «Атлетіко», «Ман Сіті» та «Арсеналу», то у задній – «Брентфорда», «Вулвз» та «Болоньї». І найстрашніше: цей захист роками не проходив перевірок топ-збірними. На великих турнірах не грав. У відборі – лише Італія, у ЛН – квартети С та В. Тобто матчів проти найкращих майже не було. Досвіду нема. І класу – теж. Звісно, будь-який захист починається з атаки (пресинг – обов’язковий), але проти Франції, Англії, Іспанії тощо доведеться захищатися зокрема й на власній половині. А там – ноунейми у порівнянні з Голандом та Едегором. Усе ще достатньо, аби стримати Італію. Але навряд для більшого. А збірні без оборони на ЧС зазвичай далеко не заходять.
Заявка
Воротарі: Ор’ян Нюланд («Севілья»), Егіл Сельвік («Вотфорд»), Сандер Тангвік («Гамбург»)
Захисники: Крістоффер Аєр («Брентфорд»), Фредрік Бйоркан («Буде/Глімт»), Генрік Фальхенер («Вікінг»), Сондре Ланґас («Дербі Каунті»), Торбйорн Хеггем («Болонья»), Маркус Педерсен («Торіно»), Юліан Рюерсон («Боруссія Дортмунд»), Давід Мьоллер Вольфе («Вулвергемптон»), Лео Естігор («Дженоа»).
Півзахисники: Телоніус Аасгорд («Рейнджерс»), Фредрік Аурснес («Бенфіка»), Патрік Берг («Буде/Глімт»), Сандер Берге («Фулгем»), Оскар Бобб («Фулгем»), Мортен Торсбю («Кремонезе»), Мартін Едегор («Арсенал»), Крістіан Торстведт («Сассуоло»), Антоніо Нуса («РБ Лейпциг»), Андреас Шельдеруп («Бенфіка»), Єнс Петтер Гауґе («Буде/Глімт»).
Нападники: Ерлінг Голанд («Манчестер Сіті»), Александер Серлот («Атлетіко» Мадрид), Йорґен Странд Ларсен («Крістал Пелас»).
Орієнтовний склад
СЕНЕГАЛ
Все, європейці у квартеті закінчилися – далі лише екзотика. Сенегал – чемпіон КАН. Ну, майже. Чиновники кажуть, що ні, але ми всі все розуміємо. За правилами футболу саме ця збірна була найкращою на турнірі взимку. Жодного разу не програла ані у відборі на нього, ані на самому змаганні. У 7 матчах забила 13 голів, тож ні, не автобус та не безідейна на м’ячі, як часто буває з найкращими командами цього континенту. Але так, дуже прагматична: за 300 хвилин футболу у чвертьфіналі, півфіналі та фіналі не пропустила. Жодного голу. Зокрема від Єгипту із Салахом та Марокко із Діасом у складі. Останнього опонента здолала на домашньому для нього турнірі – ментально дуже сильна команда. А ще у спекотних Штатах почуватиметься набагато краще, аніж європейці, які не звикли до такої жари. Норвежці, он, ледь не голими тренуються. Сенегалу простіше.
Читайте также: Україна – Японія. Ліга націй. Дивитися онлайн. LIVE-трансляція
Вміє атакувати, захищатися, вигравати матчі. У тонусі, бо тільки нещодавно грав на великому турнірі. Збірну легко хвалити. Багато за що – але не за регулярну участь у ЧС. До 2002 року Сенегал узагалі не був присутній на цьому форумі. Тоді дебютував – і знову взяв тривалу паузу від участі. Аж на 16 років. Все аби у 2018 повернутися… назавжди? Бо відтоді команда не пропустила жодного мундіалю. 4 роки тому зіграли у плейофі. А на новий турнір Сенегал кваліфікувався якось аж занадто легко: у 10 турах африканського відбору навіть жодного разу не програв. Та й важко поступатися, коли майже не пропускаєш: у ворота збірної влетіло лише 3 голи за цілих 15 годин футболу. Слабкий секстет із лише ДР Конго у якості конкурента. Після розширення ЧС топ-збірним в африканській кваліфікації геть нудно.
Вже писав це, коли представляв команду Марокко, але повторюся: Сенегал вирушає на турнір зокрема закохати хлопчиків з африканського континенту у батьківщину. Останніми роками юнаки все більш охоче обирають грати за збірні з Африки, а не за всілякі Франції. Зокрема й через подвиг Марокко у 2022 році у Катарі. Тепер черга Сенегалу переконувати. Завдання на турнір? Зазіхнути на повторення історичного рекорду. У 2002 Сенегал зіграв у чвертьфіналі – вже круто, але Марокко зміг краще та більше. Довів, що можна. До речі, зі співставним за якістю складом. Сенегал вирушає на ЧС без кубка КАН, зате у статусі по-футбольному найкращої команди континенту у найкращі для футболу цього континенту часи. Виглядає багатообіцяюче. Однак головне – те, що Сенегал виглядає всебічно готовим до мундіалю. Збірна не те щоб узагалі без слабких місць, але така, яка вміє на полі все.
Головний тренер
Тато цієї збірної. Навіть не побоюся цього слова, папа цієї команди – Пап Тьяв. На клубному рівні рулив лише у Сенегалі. У команді, про якої нема як таких даних навіть на transfermarkt. Одного дня залишився без роботи і просидів так 2 роки. Побув виконуючим обов’язки у збірній. Знову безробіття. Побув усе там же асистентом тренера. Знову виконуючим обов’язки. Зрештою у місцевій федерації футболу психанули та дали Тьяву шанс як головному – і він ним скористався. Чи заслужив на нього як тренер? Є сумніви. Але як історична для країни постать – цілком. На тому самому дебютному для Сенегалу мундіалі 2002 року Пап віддав переможний асист у матчі зі Швецією на 104 хвилині 1/8 фіналу. Єдина його гра на тому турнірі. Зате яка. Отримав шанс – і скористався. Спочатку як гравець, тепер – як тренер. Людина-боєць. Можливо, саме такий і потрібен цій нетехнічній, зате вкрай працелюбній команді.
Лідер
Садіо Мане. Не єдина зірка у складі. При чому ще й не на своєму піку. Але все ще дуже корисний. Вже зараз можна сказати: Садіо зарано поїхав з Європи. Залишив «Баварію» не через старість, а через конфлікти. Футболіст із поганим характером, буває. Вирушив до Саудівської Аравії, аби цього сезону зробити Роналду чемпіоном країни. За 3 роки лише у чемпіонаті оформив 62 гольові дії. У відборі на ЧС – 6 у 8 матчах, на КАН узимку – 5 у 7 поєдинках. Мане стабільний. Не топ-бомбардир. Не найкращий у світі. Той, хто так і залишився у тіні Салаха. Але і досі вкрай якісний футболіст. Тиждень тому оформив дубль у товариському матчі за збірну – до мундіалю готовий. До останнього у кар’єрі. До Штатів вирушає з метою довести, що його всю кар’єру недооцінювали, – найвища мотивація для будь-якого гравця із великим его. Що ж, Садіо, переконуй!
Переваги та слабкості
Контракт головного тренера сплинув взимку, а у Сенегалі не подбали про його продовження. Тож наставник не хотів вирушати на турнір зі збірною влітку. Плюс, кажуть про заборгованості по зарплатні для нього та його штабу. Дивно, що одна з найкращих збірних континенту страждає перед ЧС від нефутбольних проблем. Мабуть, у цьому і є її головна слабкість – у потенційних скандалах. Тренер може не бути на 100% зацікавлений у своїй роботі на чемпіонаті. Гравці ризикують втратити віру у команду через цей безлад. А у пам’яті ще й вкрадений чиновниками КАН. Є ризик, що Сенегал приїде на футбольний турнір та… не зіграє у футбол. Через нерви. Через образу. Через психологічний дискомфорт. Через ставлення тренера. На зимовому турнірі Сенегал переміг тому, що був крутою командою. А чи точно буде командою цього літа? Сумніви присутні.
Менді, Кулібалі, Гейє, Мане – у кожній з ліній збірної є сильний футболіст. На кожного нетехнічного Джексона приходиться технічний Ндіайє. З останнім можна пограти і з м’ячем, завдяки працьовитим футболістам у центрі поля – з комфортом другим номером. 120 хвилин ця збірна битися готова. Більш вишуканих суперників узимку вже долала. Участь у ЧС для неї – норма, зайвих хвилювань через це не буде. Там, де не вистачить класу, допоможе досвід: у складі повно ветеранів. Головні зірки та надія – в атаці, але на КАН та відборі до ЧС переконала найбільше оборона. Коротше, цей Сенегал по-футбольному дуже хорош. Зможе битися взагалі з усіма. Навряд програє із великим рахунком хоч один матч. Матиме козирі у протистоянні із будь-яким опонентом. Варіативний, універсальний, непередбачуваний – усе це про нього.
Заявка
Воротарі: Едуар Менді («Аль-Ахлі Джидда»), Морі Діав («Гавр»), Єванн Діуф («Ніцца»)
Захисники: Каліду Кулібалі («Аль-Хілаль»), Ель-Хаджі Малік Діуф («Вест Гем»), Мусса Ніакате («Ліон»), Мамаду Сарр («Челсі»), Абдулає Сек («Маккабі» Хайфа), Ісмаїль Якобс («Галатасарай»), Антуан Менді («Ніцца»), Крепен Діатта («Монако»)
Півзахисники: Ідрісса Гує («Евертон»), Пап Гує («Вільярреал»), Ламін Камара («Монако»), Хабіб Діарра («Сандерленд»), Пате Сісс («Райо Вальєкано»), Пап Матар Сарр («Тоттенгем»), Бара Ндіає («Баварія»)
Нападники: Садіо Мане («Аль-Наср»), Ісмаїла Сарр («Крістал Пелес»), Іліман Ндіає («Евертон»), Ассане Діао («Комо»), Ібрагім Мбає («ПСЖ»), Ніколя Джексон («Челсі»), Бамба Дьєнг («Лор’ян»), Шеріф Ндіає («Самсунспор»)
Орієнтовний склад
ІРАК
Раніше я представляв вам тут збірну Гаїті, тож після цього думав, що готовий до всього. Думав. І помилявся. 10 з 26 футболістів команди Іраку грають у місцевому чемпіонаті. Висновок? Ну, ключовий: в Іраку є власний чемпіонат. Вартість усіх футболістів складу – 21 мільйон. Лише у 2 з 48 збірних на турнірі менший. Далеко не найбільш футбольна країна, як ви розумієте. Втім, на ЧС не дебютує. Ні, вже тут була. Щоправда, аж у 1986 році. Тоді з груп виходило по 3 команди – й Ірак посів четверту позицію у своєму квартеті. Програв 3 з 3 поєдинків. Забив лише 1 гол, але й той – уже за рахунку 0:2 на табло. Тобто на ЧС-2026 збірна спробує переписати історію. Для цього достатньо лише одного разу зіграти внічию. Або забити першою одного дня. Мови про вихід з групи, мабуть, нема, але не було й у 1986 – і тоді команда не пропустила більше 2 голів у жодному з поєдинків мундіалю. Нерви попсувати може.
Однак поки що нерви псують лише самому Іраку. Остання новина: нападника та капітана збірної затримали в аеропорті Чикаго. Навіть допитували. Кажуть, переплутали з кимось у розшуку. І нехай би це сталося з якоюсь командою-конкуренткою США, але ж ні – зі збірною, яка ні на що не претендує на турнірі. Показова порка малих та слабких – некрасиво. Ірак уже виступив із заявою та розкритикував Штати та ФІФА. Має право. Турнір ще не розпочався, а із командою вже сталося щось погане. Мабуть, тому і група смерті: дискомфорт з першого ж дня. Втім, Ірак зіграти на мундіалі заслужив. Хоча б через перемогу над збірної Болівії у міжконтинентальному плейофі. Зробив це, до речі, із 32% володіння м’ячем. Уявіть, наскільки нечасто торкатиметься круглого проти Франції та Норвегії… Автобус 5-5-0 чи 6-4-0 у цих матчах? Так, він. Можливо, навіть після першого пропущеного.
Втім, хлопчиками для биття іракці не будуть. У відборі не програли Саудівській Аравії (0:0). Двічі забили Південній Кореї (2:3). Днями у героїчному автобусі втримали нічию з іспанцями у товариському матчі (1:1). Як команда Ірак ніби як норм. З іншого боку, у складі лише 8 футболістів з трансферною вартістю більше мільйона, а з топ-5 чемпіонатів – узагалі 0 виконавців. «Утрехт», «Вікторія», «Лутон» – ось пік кар’єри для цього покоління іракців. Пощастило з розширенням чемпіонату світу. Дуже своєчасно. І Болівія, яка вміє грати лише вдома у горах, дуже гарний момент обрала, аби випередити у кваліфікації Чилі та Перу. Все склалося так, як треба. Й ось Ірак на ЧС. І якщо мундіаль – це футбольне свято, то ця збірна на ньому навіть не буде зайвою. Бо для неї грати тут – справді свято та історія.
Головний тренер
Ми не очікуємо побачити від збірної Іраку топ-футболу на турнірі. Тож вважаю дуже правильним та органічним, що її головний тренер схожий радше на дідуся-кіллера, аніж на спортивного наставника. Грем Арнольд – австралієць, який не зміг відпустити футбол збірних, коли опинився за бортом власної національної команди. Був тимчасовим тренером Австралії. Був асистентом у ній. Був головним у дорослій команді. Був головним в олімпійській та молодіжній. Саме із ним на чолі Австралія у 2022 на мундіалі не пустила до плейофу Данію, здобула 2 перемоги у групі та зарубилася із Аргентиною в 1/8 (1:2 проти майбутнього чемпіона). Тобто дядька тямить у футболі. Особливо на рівні збірних. Просто рік тому виявився не готовим піти до клубного. Взяв «паузу» на ще рік-пару. І на ще один чемпіонат світу, як виявилося. Навряд про щось зараз шкодує.
Лідер
Той самий, кого не хотіли пускати до США. Айман Хусейн не є найдорожчим футболістом цієї команди. Але лише через один нюанс: грає у місцевому чемпіонаті. Обрав власний комфорт замість спроб заграти у Європі: йому вже 30, тож у топ-лігах ми його вже не побачимо. Зате на рівні збірних він ще позапалює. Як зробив це, наприклад, у відборі до ЧС, де став найкращим бомбардиром команди. А потім саме він забив переможний у ворота Болівії у плейофі. Впродовж кар’єри вже відзначався у воротах Південної Кореї, Катару, Японії – збірних, які сильніші за Ірак. До речі, у 2024 на Олімпіаді засмучував і збірну України, аби та не змогла вийти з групи. Не топовий, але все ж таки бомбардир. У команді є більш зіркові та більш статусні, але не більш ефективні та стабільні. Якщо Ірак забиватиме на ЧС-2026, то найбільш імовірно – ногами Хусейна.
Переваги та слабкості
У відборі до ЧС Ірак забив 9 голів за 10 матчів. Хоча у групі були зокрема Палестина, Кувейт та Оман. Пізніше команда могла оминути міжконтинентальний плейоф, якби забила Саудівській Аравії, але 0:0. Лідер збірної – нападник, але більше тут нема кому забивати. Найдорожчий футболіст, також форвард, відзначився єдиним голом у 14 матчах сезону МЛС. Нема ким створювати. Нема кому віддати пас Хусейну. І це навіть на рівні слабкого відбору в Азії. А уявіть, що буде на ЧС. Ще й у найсильнішій групі всього мундіалю. Ірак навіть тій же Болівії програв за ударами. Проти Франції, Норвегії та Сенегалу матиме 1-2 моменти у кожному матчі максимум. І те якщо опоненти привезуть собі самі. Важко на щось претендувати, коли весь твій план в атаці – дати м’яч Хусейну.
З іншого боку, а кому потрібні той футбол та ті зірки? Австралія вибила Данію 4 роки тому і без них. Бо оборона та дисципліна. Тренер Арнольд це гарантує. Можливо, не на тому рівні – але на достатньому, аби Ірак не пропускав забагато. Зрештою, Мбаппе зручніше бігти за спини. І Голанду. Для Сенегалу дещо більш комфортний сценарій – без м’яча, аніж із ним. Однак Ірак не дасть простору нікому. Буде тягнути час. Хоча б одного дня перетворить матч на бійку замість футболу. Для гравців ЧС – це можливість заявити про себе, навіть просто щасливий момент. Якщо хлопці навіть на товариський матч із Іспанією налаштовуються як на останній бій, то уявіть, що робитимуть в офіційній грі. Ірак спробує переконати дисципліною на чолі з тренером, який уже це робив. Виглядає як план. Спрацює чи ні – інше питання. Однак він точно є.
Заявка
Воротарі: Джалал Хассан («Аль-Завра»), Фахад Таліб («Аль-Талаба»), Ахмед Басіль («Аль-Шорта»).
Захисники: Ребін Сулака («Порт»), Манаф Юніс, Ахмед Ях’я, Мустафа Саадун (всі – «Аль-Шорта»), Мерхас Доскі («Вікторія» Пльзень), Хусейн Алі («Погонь» Щецин), Заїд Тахсін («Пахтакор»), Франс Путрос («Персіб» Бандунг), Акам Хашим («Аль-Завра»).
Півзахисники: Ібрагім Баєш («Аль-Дхафра»), Амір Аль-Аммарі («Краковія»), Алі Джасім («Аль-Наджма»), Юссеф Амін (АЕК Ларнака), Зідан Ікбал («Утрехт»), Марко Фарджі («Венеція»), Кевін Якоб (АГФ), Аймар Шер («Сарпсборг 08»), Заїд Ісмаїл («Аль-Талаба»), Ахмед Касем («Нешвілл»).
Нападники: Аймен Хусейн («Аль-Карма»), Моханад Алі («Дібба»), Алі Аль-Хамаді («Лутон Таун»), Алі Юсіф («Аль-Талаба»).
Орієнтовний склад
Прогноз на груповий етап
І все ж таки команда Іраку посяде четверте місце. Я навіть трохи вірю, що зможе уникнути розгромних поразок у більшості матчів, але без голів далеко не піде. Не забиваючи стабільно навіть в Азії, не почнеш робити це проти найкращих збірних світу на мундіалі. Навіть якщо захист буде надійним, футболісти з клубів-ноунеймів щось та й привезуть. Одного дня не стримають Голанда. Іншого Мбаппе заб’є авантюрною спробою з 30 метрів. Десь Джексон перечепиться через ногу суперника та заробить переможний для Сенегалу пенальті. Африканській збірній у цьому квартеті віддаю лише третє місце. Ключовий аргумент – календар. Матч із Францією одразу, у той час як у норвежців – лише в останньому турі. Французи із Дешамом регулярно вирішують усі питання у групі достроково, а потім валяють дурня – так може статися і цього разу.
А за умови рівної кількості очок норвежці будуть вище за африканців: завдяки крену в атаку заб’ють більше у ворота Іраку. Група смерті, але без сенсацій: Франція фінішує першою. Мбаппе, Олісе та Дембеле – достатні аргументи для виграшу будь-якого квартету. Якщо конфлікти і матимуть місце, то вже пізніше, у плейофі, коли буде страх вилетіти. Поки – гра у футбол. Норвегія здатна здивувати у плейофі, але з її обороною зобов’язана настраждатися у групі проти індивідуально сильних французів та хижих сенегальців. Та й вигравати квартет смерті після першого потрапляння на мундіаль за багато років – занадто. Навіть для команди Голанда. Тому Франція, Норвегія, Сенегал та Ірак. Саме у такому порядку. 3 перших пройдуть до ПО, а остання – на ЧС-2030. Бо з новими квотами туди проходять майже всі. А потім групи смерті псують.
РЕКЛАМА 21+
УЧАСТЬ В АЗАРТНИХ ІГРАХ МОЖЕ ВИКЛИКАТИ ІГРОВУ ЗАЛЕЖНІСТЬ. ДОТРИМУЙТЕСЯ ПРАВИЛ (ПРИНЦИПІВ) ВІДПОВІДАЛЬНОЇ ГРИ.
ТОВ «СЛОТС Ю.ЕЙ.» Ліцензія на провадження діяльності з організації та проведення букмекерської діяльності у мережі Інтернет від 05.12.2024 (Рішення Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей №559 від 21.11.2024). Строк дії ліцензії 5 років.
Читайте также: Україна – Японія. Прогноз і анонс матчу Ліги націй з волейболу