Сьогодні, 17 червня, жіноча національна команда України з волейболу відкриє в Банґкоку матчем з господинями другий ігровий тиждень першої в своїй історії Ліги націй. Крім Таїланду, українки зіграють з командами Польщі, Нідерландів та Болгарії. Зрозуміло, що основне завдання дебютанток – закріпитися в турнірі, не вилетіти з когорти 18 найкращих збірних світу, ледь у неї потрапивши. І в перший тиждень у канадському Квебеку наші дівчата продемонстрували, що здатні впоратися з цим завданням навіть з запасом.
Читайте также: Л. Кіченок виграла стартовий матч парного розряду на WTA 500 у Берліні
Будемо відвертими: культури спортивного вболівання в Україні немає. Точніше, є в дуже обмеженої кількості людей. Основна маса звикла втоптувати команди чи окремо взятих спортовців у багнюку після кожної невдачі, раптово відмикаючи здоровий ґлузд, попередні реалії, не враховуюти поточних обставин і людського фактору. Згадайте бодай недавню поразку тенісистки Марти Костюк у півфіналі Roland Garros. Ті, хто співав Марті осанну за тривалу переможну серію, яскраві звитяги над Іґою Швьонтек та Еліною Світоліною вмить почали поливати її брудом. Так, наче програла українка, для якої це був перший у житті півфінал Grand Slam, не представниці топ-10 рейтингу, а якійсь маловідомій тенісистці з другої сотні. Та навіть якщо й з другої сотні – дійти до півфіналу такого турніру випадково не можна. Звісно, програвати москалихам з бурятською зовнішністю неприємно, але не враховувати їх вмінь і таланту тупо. І то м’яко кажучи.
Однак до волейболу. Пісеньки про випадкових пасажирів, для яких успіхом буде кожен окремо взятий сет, ми вже чули торік, напередодні прем’єрного старту в Лізі націй чоловічої збірної. Коли ж команда Рауля Лосано в першому матчі розтрощила збірну США, найпоширенішою стала риторика про те, що американці виступали далеким від основного складом і що перемогти такого суперника не так вже й складно. Звісно, ніхто з тих огульних критиків не перепросив за ці слова, коли на фініші групового турніру команда США, яка провела турнір однією обоймою гравців, здобула шість перемог і не потрапила в плей-оф лише за додатковими показниками. Так само, як і українці, до речі. Але на адресу нашої команди вже сипалися прокльони, бо хлопці, бачте, були зобов’язані перемагати в заключний ігровий тиждень команди Сербії і Канади, але мали нахабство зганьбитися і програти поєдинки суперникам, які, на відміну від нас, є учасниками всіх найбільших турнірів впродовж десятиліть. Так, для сербів і канадців цей окремо взятий турнір складався невдало, але це не означало, що ці збірні раптово розівчилися грати у волейбол.
Й ось тепер під мікроскоп фахівцям з геополітики, тактики ведення війни і гри у футбол, знавцям великого тенісу і критикам Ярослави Магучіх потрапила жіноча волейбольна збірна. Котра, звісно, на старті теж була нічого не варта і стартова поразка від однієї з найсильніших збірних світу США цей скептицизм начебто зміцнила. Коли ж українки в другому матчі здивували волейбольний світ перемогою 3:2 над німкенями, наші експерти обурювалися, чому команда, повівши 2:0, довела справу аж до тай-брейку. Про дві наступні поразки – 1:3 від Японії і 2:3 від Франції – годі й говорити. На адресу дівчат і тренерського штабу лунали відверті образи й прокльони, а псевдожурналіст з Дніпра з прізвищем Балконський докотився навіть до образ тренера Глушака за ознаками зовнішності. Мовляв, де триклятий Мельник (президент профільної національної федерації) взагалі знайшов такого неука?
Власне, ось цей огульний негатив, який супроводжував стартовий тиждень українок у VNL, був єдиною у тому відрізку прикрістю. Насправді ж лише сліпий не помітить, наскільки наша команда у порівнянні з минулим сезоном виросла. В усіх аспектах – ігровому, тактичному, ментальному. Українки не знітилися, а сходу почали демонструвати, що не є тимчасовими й випадковими пасажирками на цьому святі життя. Саме з тренером Глушаком, який очолює команду з початку 2025-го, на чолі, українки здійснили стрімкий ривок від посередньої європейської збірної до однієї з елітних у світі. Причому якщо торік тренера ще можна було критикувати за надмірну обережність і небажання робити кадрові зміни коли гра складалася не нашу користь, то нині Україна має міцну обойму з 10-12 гравчинь, які при потребі здатні виконати те, чого від них чекає тренер.
Так, є лідерки – пасуюча Дарина Шаргородська, блокуюча Світлана Дорсман, догравальниця Олександра Міленко, котрі доводять, що є гравчинями хорошого світового рівня вже й зараз, – але є й волейболістки, які, може, не так стабільно, але теж показують, що на цьому рівні вони невипадково. Власне, навіть три вище перелічених статусу незамінних не мають. Скажімо. В матчі з німкенями не пішла гра в Дорсман – її якісно замінила Уляна Котар, одна з найкращих у складі нашої команди в перших двох матчах. Для Дорсман, яка з нового клубного сезону виступатиме в США, здорова конкуренція теж стала фактором додаткової мотивації. Після непереконливого старту два наступних матчі Ліги націй вона провела відмінно.
Треба сказати, що наразі в діях нашої команди найпомітнішою є одна вада – невміння грати сконцентровано протягом усього матчу. Якщо на рівні Золотої Євроліги, враховуючи рівень опозиції, це найчастіше проблемою не було, то суперники в Лізі націй навіть короткотермінових послаблень не прощають. Показовий приклад – матч проти японок. У другому сеті українки переграли азійок вчисту і десь їх навіть набраним шаленим ритмом деморалізували. Втім, ще наприкінці цього переконливо виграного сету наші дівчата трохи розгубили максимальне налаштування, дали суперницям заново відчути смак гри і відповідно увійти в третю партію з надією. Тим самим, від ментальної переваги не залишилося й сліду і надалі досвідченіші японки контролю над грою вже не втрачали.
Читайте также: Аймен Хусейн став автором 60-го автоголу в історії мундіалів
Частково ця проблема позначилися й на підсумку й заключного матчу проти француженок. Наша команда впевнено виграла два сети і була в кроці від перемоги, але в підсумку програла на тай-брейку. Як на мене, не лише через втрату концентрації, а й через те, що середній рівень майстерності номінально основних і запасних французьких волейболісток трохи вищий за наш. Поки вищий, бо Франція має більше досвіду гри на такому рівні і в цій зустрічі змогла переламати хід протистояння самотужки.
Але все пізнається порівнянні. Попереднього разу українки грали з основою французької збірної в 2023-му і тоді обидва рази – на фініші групового турніру Золотої Євроліги і в Кубку виклику – поступалися безнадійно, 1:3 і 0:3. В нинішньому сезоні граємо з Францією вже вдруге. На міжнародному турнірі в голландському Апелдорні українки перемогли 3:1, а в Квебеку поступилися 2:3.
Збірна світового рівня народжується на наших очах. Українки стають сильнішими від матчу до матчу. І врахуємо, що в умовах війни наші можливості в порівнянні з суперниками обмежені. Критикани закидають Федерації волейболу України, що вона не створює для команди належних умов. Але призначення Глушака на посаду тренера, і Надії Кодоли на роль генменеджерки збірної (а це теж суттєве підсилення) – рішення особисто очільника ФВУ Михайла Мельника. Крім того, команда, яка досі ніколи не грала в Лізі націй, перед стартом отримала змогу якісно поспарингувати спершу під час збору в Румунії з місцевою збірною, а потім взяти участь у міжнародному турнірі в Апелдорні за участю команд Нідерландів, Німеччини і Франції. Дрібниці? ФВУ спромоглася на те, що виявилося не під силу хокейній федерації, котра перед цьогорічним чемпіонатом світу в дивізіоні 1А не змогла домовитися про жоден спаринг взагалі. І мова ж, погодьтеся, не просто про спаринги заради спарингів, а про товариські матчі з дійсно сильними суперницями.
Так, у нас зараз дуже слабкий національний чемпіонат. І рішення Якуба Глушака взяти на матчі першого тижня Ліги націй лише одну представницю української Суперліги – ліберо Аріну Бойко з «Буковинки» – виглядає зрозумілим. В неконкурентному середовищі розвиватися і прогресувати важко. В іграх другого ігрового тижня вже зможе взяти участь блокуюча Кіма Жаркова з «Балти», волейболістка неймовірно обдарована, котра у вирішальних матчах за клуб зазвичай робить близько десятка результативних блокувань. Однак не дивно, що Глушак вводив Кіму до складу обережно, спершу перевіривши її в тренувальному режимі.
Цей тиждень, а надто матчі проти таїландок і болгарок може стати з точки зору подальших перспектив українок визначальним. Але вже зараз очевидно, що команда рухається в правильному напрямі.
Читайте также: Милан хоче купити у ПСЖ зірку збірної Португалії. Відома реакця парижан